ЧОТИРИ ТВЕРДЖЕННЯ ПРОТИ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ
13.03.2018
Наше видання продовжує вивчати тему створення Національного природного парку «Чорнолісся». У серії матеріалів ми познайомимо читачів із загрозами такого процесу для лісу та підприємства, яке його обслуговує.
Нагадуємо, що зараз триває дискусія щодо доцільності створення такого парку на території Чорного лісу між ініціаторами та лісниками. Під час круглого столу «Чорнолісся верхів’їв Інгульця: цінність, проблеми, перспективи» звучало досить багато «За» та «Проти». Сьогодні розглядаємо питання про законодавчу базу такої ініціативи. Просимо фахівців-лісників дати відповідь на питання: «Чи існує законодавче підґрунтя для створення Національного природного парку на території Чорного лісу?».
Тож маємо наступні відповіді:
«Порядок Створення та діяльність Національних парків передбачено Розділом ІІІ главою ІІІ ст. 20,21,22 та розділом 7 Закон України «Про природно-заповідний фонд України». Підстав для його створення на підприємстві немає. Згідно Закон України «Про природно-заповідний фонд України», на території підприємства уже створено Заказник Загальнодержавного значення «Чорноліський» площею 3,5 тис. га, мета якого (в більшості) і є такою, як і природних парків. Як бачимо, крім лісгоспу він нікому і не потрібен, як питання його збереження, так і у вирішенні проблем, пов’язаних з існуванням заказника (прибирання дерев, які створюють загрозу життю і здоров’ю населення; попередження розмноження хвороб і шкідників через вкрай поганий санітарний стан; повалені дерева та значна захаращеність підвищують ризик виникнення і швидкого розповсюдження лісових пожеж; у зв’язку з існуючим особливим режимом ведення лісового господарства, спостерігається втрачання головної породи цього регіону: вона просто відмирає через відсутність проведення доглядів; повністю відсутнє фінансування з державного бюджету на його охорону, за для цього доводиться отримані кошти від реалізації деревини від інших лісництв спрямовувати на ці завдання). А ще адміністрацію лісгоспу досить часто критикують з боку місцевого населення, через те що багато деревини просто перегниває і пропадає, а їм не можна користуватися нею для задоволення власних потреб – те що і передбачає ст. 1 Лісового Кодексу (Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах).. Тому серед місцевого населення і так існує велика соціальна напруга через існуючий Заказник. Окрім цього ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено погодження із місцевими органами влади та громадськістю, на території якого буде заповідання, а їх ніхто не запитує і на сьогодні ми не знаємо їх думку.»
Далі буде
Ольга Полякова
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість