Зона АТО очима тих, хто нас захищає (Частина ІV)
11.08.2017
Служба в зоні АТО може проявлятися в різному, але щоб приготувати із простих продуктів справжню смакоту - на це потрібні особливі вміння. Під час перебування на кухні військової бази, відразу помічаєш дії кухаря і розумієш, що він профі у своїй справі. Скромно запропонувавши волонтерам скуштувати військового обіду, усі були здивовані наскільки були смачні ніби такі звичні страви – суп харчо та макарони з м’ясом. У четвертій частині матеріалу про поїздку знам’янських волонтерів до м. Бахмут, познайомимо Вас із Володимиром, мешканцем м. Київ. Молодий чоловікна службі, а саме у ролі кухаря на військовій базі в м. Бахмут, менше тижня. Свій порив піти служити в зону АТО навіть не зміг пояснити своїм близьким друзям. На скільки він затримається у цій ролі теж не знає, можливо, незабаром Володимир опиниться на передовій.
- Спостерігаючи за Вашою роботою протягом цілого дня, розумієш, що Ви професійний кухар. Чому саме ця професія?
- Я був змушений рано піти працювати: брата вбили, мама мали дві роботи, батька я практично не пам’ятаю. Щоб якось трохи полегшити мамі життя, я після 9-го класу пішов працювати. Спочатку я вступив до профучилища, але за тиждень до початку навчального року, я забрав документи, тому що навчання тривало 3,5 роки, а я не міг собі дозволити витратити стільки часу на це. Я зрозумів, ще мені не потрібно вивчати декілька років радянське обладнання для кулінарії, і вступив на піврічні курси. Потім пішов працювати, а через півроку пройшов курси підвищення кваліфікації.
Як висловився сам Володимир, у кожної творчої людини бувають моменти, коли залишає муза. Тому у нього в професії були перерви: лагодив автомобілі, клав цеглини, займався продажем автозапчастин. З поверненням музи, повертався до кулінарії.
- А яке місце роботи Вам запам’яталося найбільше?
- П'ятизірковий готель"Хаятт Рідженсі Київ" - це мережа готелів з високим рівнем по усьому світу. Спочатку працював звичайним поваром, потім вже старшим. Щоб стати шеф-поваром в готелях такого рівня, потрібно досвіду, як мінімум 25 років.
- Перший день перебування на базі, яким він Вам запам’ятався?
- Якщо чесно, вони мені не запам’яталися: була важка дорога, зміна обстановки та клімату, також спекотна погода. Насправді, ще не прийшов до тями.
- А яку першу страву приготували для військових?
- Це омлет на сніданок.
- А Вам відомо, який відсоток продуктів на цій кухні від волонтерів?
- Мені важко відповісти на це питання, тому що я тут знаходжусь протягом короткого часу. Але мені хлопці говорили, що волонтери приїжджають раз у декілька місяців. Ваш приїзд для мене став приємною несподіванкою і справжньою допомагаю на кухні.
- А що особисто для Вас означають події, які відбуваються тут, на сході України?
- Для мене це війна. Я допомагав своїм друзям як міг, наприклад, завозив ліки другу в «учебку».
- А у Вашому колі спілкування, яке відношення знайомих до окупації Донеччини та Луганщини?
- По-різному, частина живе ніби нічого не відбувається, інша частина - допомагають як волонтери. Наприклад, коли я вирішив відправитися в АТО, одні знайомі казали, що я дурень, інші - мене підтримали.
Як сказав Володимир вкінці нашої розмови, що головне для нього бачити задоволення в очах хлопців, після куштування його страв. Для цього він застосовує і буде застосовувати весь його багаторічний досвід, всі його кулінарські вміння. І це у нього дуже добре виходить. Перед тим, як вирушити додому, 7 серпня, знам’янські волонтери скуштували неймовірний плов, приготовлений на вогнищі Володимиром. Цю страву вони ще довго згадували під час дороги до Знам’янки, бо вона була справжнім витвором професіонала!
Наталка Хандусенко
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість