komora.info
                                                       komora.info

інформаційний сайт знам'янщини

                                                      

                   

Люди

ОЛЬГА ОМЕЛЬЯНЕНКО: «ПИСАТИ ВІРШІ МЕНЕ НАДИХАЮТЬ ЛЮДИ, ЯКІ В МЕНЕ ВІРЯТЬ»

15.05.2018

Тендітна дівчинка з нашого міста декілька років поспіль передає свої почуття та переживання.. на папері…словами. Ольга Омельяненко – учениця НВК «Знам’янська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 2-ліцей» пише вірші.

Зараз дівчина у 9 класі, а розпочала писати, коли їй було 10 років. Перший вірш Олі був про Україну. Теми своїх творів дівчина обирає сама:


«Я часто пишу про кохання, єдність, дружбу та про нашу країну. Наприклад, найулюбленіший вірш про Батьківщину. У ньому я пишу про красу та важливість рідної домівки».


« Батьківщина »

Ніхто Батьківщину не обирає,

Місця, де родились, завжди святі!

Хто рідну домівку свою забуває,

Той долі й відради не знайде в житті!

У нашому краї і серце співає,

Ключі журавлів у височині курличуть.

У рідному краї і небо безкрає

Потоки джерельні, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині.

Підспівують їй і поля, і гаї.

 Її вечорами по всій Україні

Щебечуть в вишневих садах солов’ї.

І я пригортаюсь до неї вустами

Й душею вбираю, мов спрагла, води…

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє народ і земля назавжди!

Юна поетеса читає свої творіння на заходах, присвячених воєнній тематиці. Окрім того,  Оля має декілька дипломів за свою творчість: ІІІ місце у шкільному конкурсі читців української поезії; диплом учасника  Всеукраїнського конкурсу  «Творчі канікули».  Як приходить натхнення римувати слова у куплети? Нашому виданню розповіла авторка віршів:


«Мене дуже надихають писати події, які відбуваються останнім часом в Україні. Люди повинні жити у мирі та злагоді, без війни.  Іноді написати вірш  допомагає читання поезії українських авторів. Можу сказати так: вірші самі народжуються, коли приходить натхнення.»


«Україна на війні»

Батьківщина моя – променисті лани,

Гори й ліс, голубінь легкокрила!

Знущаються з тебе сестри й брати,

Яких під крилом ти зігріла!

Рідна моя, не знаю як передати

Отой біль, що палає у грудях!

Україно, не знаю що і сказати…

То навіки загублені люди!

Не один бій стрічала ти, міцно узяв

Честь і гідність в могутнії руки!

Вороги ж не жаліли тебе, проклинав,

Від ненависті й люті зціпивши зуби.

Та я вірю, колись закінчиться війна,

Разом з горем підуть всі нещастя!

У саду, похилившись, обійме мати сина…

І верба в тихім гаї заплаче від щастя!

Окремою темою віршів Ольги Омельяненко є кохання, але не просто чоловіка до жінки, а ще й до матері, Батьківщини та навколишнього світу.

« Яке дивне у нас життя..»

Яке дивне у нас життя,

Ми говоримо: «Навіщо? Заради?»

То кохання шепоче: « Тримайся!»

То «Пробач», - окликаються зради.

Яке дивне у нас життя,

Його люди таким зробили

В гонитві за грошами, славою

Честь і гідність ми загубили…

Яке дивне у нас життя,

Добро – злом умить обернеться

І не знатимуть вже вороття

У той край, де тріпоче серце,

Де співає душа,мов пташина,

Де квітнуть надія та віра,

Де в людей з’являються «крила»,

У той край з любов’ю летіть

І не змарнуйте цю останню, світлу мить!

Ольга Полякова

 

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges