Зворотній зв'язок з журналістами сайту - komorainfo@i.ua

Люди

Василь Краєвський:" Я серйозний чоловік, весь гумор - серйозна штука!"

1.04.2017

 У День гумору,  1 квітня,  жарти та дотепні розіграші - звична справа. Знайомство з літнім дідусем, професійним гумористом Василем Краєвським аж ніяк не входить в такі стандарти, доки  він не почне читати вголос гуморески. Так який він,  той український рідний гумор від відомого жартівника? 

Автор книг  " Смалений вовк" (2011 року), "Ой, дуб-дуба..."(2012 року),  друк у десятках газет - Василь Краєвський відомий  не тільки в межах області. Та й писали про цього  літератора з Соснівки Олександрівського району сотні разів. Втім, ми вирішили познайомити у День гумору знам'янського читача з творчістю гумориста теж. А під час спілкування з'ясували, що усмішки, мов струмок линуть від Василя Кириловича та все нові,  і нові, і нові...

- Про що зараз пишиться, Василю Кириловичу?

 - Як завжди, ходжу,  уважно спостерігаю за життям людей, вони самі мені теми підказують. Та все більше про побутові стосунки жінок та чоловіків, висміюю пияцтво, про політику не пишу взагалі, адже це для мене вже з часом стало однаково, що наркоманія, що політика - страшна залежність. (Сміється). Краще я буду людям на їх недоліки вказувати і то жартома. Я часто їду в електричці і чую розмови людей, їх суперечки - ото вже нива для творчості. Ось слухайте:

Бородатий Стасій мав іще в запасі,

крім своєї Люби жіночок-голубок,

Мчав, мов кінь - і в ліжко, хоч тримай у віжках.

Хтось про нього щось сказав,

Той почувши - загорлав:

" Мені по-барабану, хай звуть Сулейманом".

- А Ви критично ставитесь до свого слова?

- Ой, не те слово. Я оце як почую по радіо якого гумориста  - та аж неприємно стає. Гумор - це серйозна штука, дуже серйозна і не можна в це гратися.  Сюжет, динаміка подій - все має бути в комплексі. Мені 76 років, я пишу вже років 50 так точно і постійно себе критикую,  а ще колись мав нагоду зустрічі з Павлом Глазовим - то серйозна людина, у житті ніяких "ха-ха", доки на сцену не вийде, а там -  вже талант.

- Прочитайте, будь ласка, щось ще з останнього.

"Парубоцький успіх якось ти вже мав?" -

Микита Андросія якось запитав.

"Був, а це немає, сталося дурне,

Дядьком називають дівчата мене."

- А кому Ви зараз розказуєте свої гуморески, хто Ваш слухач?

 - Мій перший критик і слухач моя дружина Ніна, ото як скаже: "Щось таке ти придумав" -  пішов правити далі, не поспішаю, думаю. Я свої твори виношую, виписую, додумую - ніякого поспіху.

- Ви уявляєте своє життя без гумору?

 - Я дивлюсь у телевізор, там гумору зараз багато та якого? Все треба редагувати, чи просто час такий, чи я вже старий... Велике значення має постава виконавця на сцені, а то стоять руками махають і що з того, треба вміти робити наголоси.

Я як виступав у клубі - глядача не бачив, у мене в голові все тексти, тексти... і щоб все пригадати і влучно.

"У Європу ми йдемо та хода повільна,

Хто ж гальмує, чинить зло?"-

Мовив  Савці Філя.

"Корупція - відповів, - тварь плідна й безбожна,

Як той колорадський жук - позбутись не можна."

Чути слово Василя Кириловича приємніше ніж просто читати, він емоційний, з живою мовою, енергійний не за роками дідусь. Більше 35 років він пропрацював у селі листоношою, найближче до людей. Ділився з нами автор і наболілим:" Колись попадало мені, як напишу гумореску про нечемного голову сільради, який і людей не бачив,  і не вітався ніколи ні з ким, так ото і впізнає хто себе, а потім було мені... У мене   був рідний брат, завідуючий клубом, так до нього все більше ходили та перепитували чи про саме ту чи ту людину я написав у гуморесці? А той казав, що  ні, хіба то Ви такі?"

Друзі та рідні Василя Кириловича поважають за влучне слово, а одна його знайома Елен Баргамон, теж поетеса, присвятила йому вірша:

Є знайомий в мене дід,

З нього весь почався рід,

Листоношою працював,

і з людей все жартував,

Інколи і посміхнеться,

А коли й води нап'ється,

Василь добру славу мав,

Гуморески він складав,

Про козу і неетичне,

Але все таке то звичне,

Як на сцені розійдеться,

Серце в мене дужче б'ється

Регочу я до упаду,

Коли дід чита про бабу...

Потопаючи у гуморесках та нарисах  Василя Краєвського кожен може знайти себе, бо там і лайливі жінки і невірні чоловіки, і економічні кризи і невеселі господарі фірм та заводів.

У День сміху та і не тільки хочеться, щоб кожен з нас пригадував про самоіронію, адже іноді це нас рятує від кризи духу чи навколишніх подій.

Оксана Войчишина

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges