Зворотній зв'язок з журналістами сайту - komorainfo@i.ua

Люди

Знам’янських волонтерів згадано в одній з найгучніших книжкових прем’єр року

2.09.2017

Артем Чех – український письменник, автор низки книжок художньої прози та нон-фікшн видань. У 2015 році він був мобілізований до Збройних Сил України і майже рік провів на передовій, на так званій «точці нуль». І саме така багатопланова назва – «Точка нуль» - у збірці есеїв-щоденникових записів Артема, яка побачила світ навесні 2017 року. У книзі автор відверто й переконливо описує відчуття молодої людини, котра «у «Війні і мирі» пропускала розділи про війну», а нині має пройти підготовку та відправитися на фронт, а також місця й людей, з якими його зводить служба в армії. Ясна річ, спогади очевидця, так би мовити, погляд зсередини на стан справ у сучасному війську та ще й від професійного літератора, не могли не пройти непоміченими у вітчизняному видавничому просторі, і «Точку нуль» називають однією з найпомітніших і найважливіших книг 2017 року. 

Один із найбільш зворушливих есеїв у книзі називається «Наші друзі» й присвячений волонтерам. Артем Чех описує їх як безстрашних, виважених; тих, на кого чекають з непідробним нетерпінням, і які привозять у кишенях повітря миру, та щиро дякує їм. Серед усього іншого, автор згадує й регіони та містечка, звідки приїжджали волонтери, у тому числі й Кіровоградщину та Знам’янку.

«…Волонтери норовливі та вразливі. Вони легко ображають інших і так само легко ображаються самі. Вони ображаються, коли просиш їх не їхати, адже й так усього вдосталь. Ображаються, коли не зустрічаєш їх на двадцятому блокпості, а просиш під’їхати до штабу. Ображаються, якщо не маєш змоги завести їх на «воп». Ображаються, коли не приділяєш їм достатньо уваги й не виставляєш у фейсбук фотографію з ящиком печива. Він віз цей ящик із Хмельницької (Тернопільської, Кіровоградської) області. Він пообіцяв своїй старокостянтинівській (чортківській, знам’янській) громаді, що не з’їсть жодного печива із цієї коробки, що доїде вона в найкращому вигляді, з усіма побажаннями славним воїнам і любим захисникам, і що він неодмінно з десяток, не менше, разів сфотографує коробку разом з бійцями. І він дотримав слова. Привіз коробку. Передав. Сфотографував. А ти не хочеш розмістити це фото в себе на фейсбуці. Хіба народ не має знати своїх героїв?..»

«…Вони – наші друзі. Дякую. Щиро.» - завершує згадане есе Артем Чех.

Дмитро Шульга

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges