ДОБРОТА?.. СПОНТАННА
20.02.2018
Про день спонтанного вияву доброти (17 лютого) мало хто знав. Одначе, доброта - це доброта: або вона є, або… Якщо люди доброї волі - міжнародні благодійні організації - започаткували таку ідею, то це комусь потрібно. Без сумніву, - нам усім! То спостерігаємо за людьми та, може, легенько «підштовхнемо» їх до доброти.
Біля міського Палацу культури у м. Знам`янці цього дня була виставка голубів. Тримаю напоготові фотоапарат, демонструю, що не можу відкрити кришку перезарядки… Ой, зламала нігтя! - це я сама до себе. Людей багато, мене обминають… « Та натисніть на чорну кнопку - кришка сама відскочить,- чую голос. - Допомогти?». Веніамін - височенький юнак із таким рідкісним іменем. Він ніяковіє, коли запитую про день спонтанної доброти. «Не чув, - відповідає, - та ми на кожному кроці щось добре робимо. - Як без цього?.. Просто так, безкорисливо, не замислюючись». Заходжу на пошту (перше відділення «Укрпошти»). Оператор у першому віконечку мене примітила, підвелася: «Я чекала, що ви прийдете. Ось ваша газета - два примірники зразу…». Приємно, я її купую раз на тиждень. Але була оказія з доставкою. Десь, комусь щось не сподобалося… Дякую Олесі Волошиній (тепер знаю як її звати), хоч я нічого не просила. Я задоволена, здається, що й вона.
На ринку: бачу «перезрілі» печериці (уцінені) вибирає жіночка. Продавчиня миттю підбігла: «Не вибирайте», - застерегла (добре, що хоч без злості),- і швиденько зібрала всі гриби в пакет і продала іншому покупцеві. Хвалити Бога, обійшлося мовчазним докором…
А тут дівчина біля свіжої риби: - Чи не можна оте кружальце зсередини?.. - Не можна. Я не буду розривати… Дівчина засмутилася, але не через невдалу покупку. Зізналася, що соромно, бо чоловік їй відмовив…
Звісно, можна все списати на будь-що. Що є різні люди… Мовляв, не треба брати до голови різні дрібниці. Не будьте моралістами, ставтеся до всього по - філософськи… живіть легко. Це - як?.. Ти мені ніхто і звати мене, тебе - ніяк… Хіба це по-людськи?
Б-ррр! Надворі сиро. Ходімо на каву. Підмовляю господарів супермаркету на експеримент- пропонувати напій задарма. Забігли двоє дівчаток, замовили капучино. «Сьогодні – без грошей!»- урочисто виголошує власник. «Правда?- дякуємо!» - посипали смішком дівчата. Відвідувач - чоловік. Знову господар протягує горнятко: «Сьогодні - просто пригощаю». Клієнт: «Слухай, друже, давай я тебе нині сам пригощу!». Кладе сто гривень і вибігає надвір. Усі усміхаються…
Наш екскурс у безкорисливу й несподівану «доброту» завершився позитивом. У центрі Знам`янки біля торгового комплексу лунає музика. Тут - святкове відкриття нового офісу. Чарівна дівчина припрошує до себе перехожих. Приязно перемовляється і дарує косметику. Мені - гелеву надувну кульку. Таки запитую в неї про день спонтанної доброти. «А що, є такий?- дивується. - Я зранку батькам допомагала, братика до школи відвела… Це -добро?.. Мабуть, рідню не беруть до уваги… Ой, я роздаю подарунки – це ж за «просто так»!» - зраділа Катруся Іванова. Вона зізналася, що належить до Кіровоградського благодійного фонду «Віра, Надія…», допомагають дитячим сиротинцям одягом, продуктами… «У нас дуже широкий спектр діяльності, - доброзичливо розповідає. - Я звикла дарувати людям хоч би маленьку радість…».
Ольга Плєшкова
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість