Зворотній зв'язок з журналістами сайту - komorainfo@i.ua

Війна

Молодь на захисті незалежності України (частина І)

Ще у п’ятому класі Олександр зрозумів ким хоче стати – військовим, хоча в його сім’ї військовослужбовців нікого немає. При цьому жага до знань чогось нового, не пов’язаного з військовою тематикою, завжди не залишала Олександра протягом багаторічного навчання у військовому ліцеї рідного міста Тернопіль та у військовій академії у Львові. Олександр є представником сучасної прогресивної молоді, яка знає, що хоче і як цього досягти. Розуміння, що цей молодий чоловік захищає нас на сході, дає надію, що Україна має майбутнє як незалежна країна. Розмовляли на місці служби – перша лінія оборони в  зоні АТО (точніше місце розташування вказувати не будемо).

  • Олександре, Ви в ранньому віці прийняли рішення щодо майбутньої професії. Що Вас підштовхнуло до вибору стати військовим?
  • Я дякую своїм батькам за виховання, тому що вони давали мені багато самостійності. У п’ятому класі вступив до Національної організації скаутів України, де отримав патріотичне виховання. З того часу я часто проводив свої вихідні в різних походах: в лісах, горах, печерах. Також займалися агітаціями до різної активної діяльності, наприклад, прибирання лісів. Після дев’ятого класу мої батьки хотіли відправити мене вивчати інформаційні технології, але я таємно від них зібрав документи для вступу до військового ліцею. Саме з того часу почалося моє військове життя.

У військовому ліцеї Олександр почав розвиватися за різними напрямками, через те, що йому завжди не вистачало того, що було у навчальній програмі, в якій переважала військова тематика. Наприклад, протягом двох років навчання в ліцеї Олександр захоплювався історією: змови, Друга світова війна тощо.

  • Після військового ліцею в Тернополі вже не довелось довго думати, що робити далі, чи не так?
  • Так, навіть мої батьки самі сказали, що якщо вже закінчив військовий заклад один, тоді треба вступати до іншого - військового вишу. Таким чином я вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в м. Львів, на факультет бойового застосування військ. Паралельно навчанню я цікавився мовою програмування, і почав розвиватися в цьому напрямку.

Коли виник конфлікт на сході країни, Олександр був в роті почесної варти, в обов’язки якої входило зустрічати труни загиблих в зоні АТО і провести їх в останній путь. Таких похорон, під час служби в почесній варті, було більше 250. Це відбувалося на третьому курсі навчання. На четвертому курсі курсантів стали рідше долучати до служби у варті, тим паче, кількість 200-х значно зменшилась, але почали долучати до мобілізаційних хвиль. Тобто, молоді курсанти почали самі навчати мобілізованих, інколи навіть цілі роти.

  • Чому ти вибрав батальйон «Айдар» після академії?
  • Це батальйон, який постійно десь використовувався, а не сидів на місці. Я знав, що у мене буде робота з не «паркетними» військовими, а з досвідченими чоловіками, які зробили свій вибір - пов’язати своє життя зі службою. Протягом півтора року я був на перших позиціях.  Потім мені дали дозвіл на поновлення взводу, якого вже давно не існувало. Я сам підшуковував людей.

Далі буде…

Наталка Хандусенко

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges