Зворотній зв'язок з журналістами сайту - komorainfo@i.ua

Війна

Марина Валицька: «День свободи - це тільки початок!»

21.11.2017

Іноді так буває, що інтерв’ю мають продовження, як книжка, як фільм, який дозняли, бо всім цікаво, що ж далі… Розмови з Мариною Валицькою, знам’янчанкою, учасницею Майдану 2013 року, добровольцем, а нині військовою батальйону «Донбас-Україна», завжди цікаві, і не тільки мені як журналісту, а і всім тим, хто не з чуток хоче дізнатись, а як «там», де війна… Телефонні гудки у слухавці - і тихий голос каже: «Привіт! Я можу говорити…» 

Запитую: «Ти де?».   Марина відповідає: «Два тижні як вийшли з першої лінії,  у 46-му окремому батальйоні спецпризначення «Донбас-Україна».

І одразу в голові купа питань, а ще вагаюсь, що питати, а що не можна  питати… А як спитати про те, що завтра День гідності і свободи в Україні, і чи пам’ятає про цю календарну дату?

  • Ми нічого не добилися (мовчить)… Для мене майдан розпочався 1 грудня 2013 року, я завжди була прихильником вільного волевиявлення і свободи думки. Тому, коли почались події щодо євроінтеграції, я була спостерігачем. Не могла втерпіти тоді, коли влада нахабно почала перешкоджати вільному вибору молоді, студентів у Києві. -  Марина замовкає, потім говорить знову. - Я б і не знала, чесно, що сьогодні День гідності, аби Ви не нагадали, бо для мене цей день нічого не означає. Я не забуду дні, коли були загиблі на майдані, коли у вухах чула вибухи і розуміла, що це все по-справжньому. Нехай про цей день діткам у школі розказують, а мені він нічим не особливий…

Вже три роки Марина Валицька практично не живе у Знам’янці у своїй квартирі, відверто зізнається, що чого вертатись, перемоги ж то не було. Зараз вона вже не така вільна, як була раніше, адже стала офіційно військовослужбовцем.

  • Мене тримає війна, вона – це зараз все, і бажання помсти, і пам’ять про побратимів, і жахливе відчуття, що змін ніяких не відбулося… Влада продовжує себе компрометувати, а у мене є шлях воїна - оборони країни. І мені не треба політика, я і права на неї вже не маю, бо у нас, військових, наказ – то основа.

Далі пішла мова про боротьбу на всіх фронтах, про віру в українське, а я,  слухаючи голос у телефоні,  пригадую, як часто у нас у Знам’янці чую: «Кому потрібна ця війна?», або ж краще мовою оригіналу: «Зачем там на Донбассе вообще все это  нужно? Какая война? Все придумывают…»  І вже ні про гідність, ні про честь, ні ще про якісь там людські чесноти і говорити соромно, соромно за земляків, соромно за себе, що іноді змовчуєш, як стаєш свідками розмов у автобусах…

  • Вам там дуже нелегко дома, - продовжує Марина, - і зарплати у людей невеликі, і ціни високі, я знаю, що волонтери  теж не верблюди з горбами, все нам везуть і везуть… Втім, дякуємо, але останнім часом у нас у батальйоні з постачанням все добре, маємо все, що треба, але буває так, що не можемо фізично щось купити, бо невиїзні. Тому радіємо, як передають, що треба, та і взагалі кожному волонтеру радіємо…

Часто, демобілізувавшись, чоловіки говорять про те, що повертаються додому до родин, дітей, їм хочеться бути з ними і щодня ходити на роботу, турбуватись про тих, кого люблять. Для тих, хто лишається «у війні» теж є зміни, але інші… Марина Валицька поїхала на схід  волонтером, займалась майже цивільною професією, працювала на складах, у штабах з паперами. Потім навчилась стріляти, і потроху вчилась і вчилась. Випала нагода - і вона зараз вже військова…

  • Сидячи дома, доки наші хлопці на межі життя і смерті, у мене не вийшло. Але то мій особистий вибір. Я відчула необхідність бути тут. Скажу відверто - у подіях війни дуже змінився відсоток мотивованих, якщо раніше було до 90% таких, зараз багато контрактників,  які думають про пільги, заробітні плати…

У День гідності і свободи 2017 року хочеться сказати, що для таких як Марина Валицька – це не свято, це процес боротьби за поняття, які набагато ширші, які мають чіткі образи в душі, які в пам’яті закарбувались іменами і подіями конкретних людей, хлопців і дівчат, живих, поранених і неживих. Маринка, посміхаючись, наголошує: «А давайте дочекаємось іншої дати… Є невідома дата, яка дуже потрібна,  і не забувайте – це тільки початок!»

Оксана Войчишина

 

 

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges