ОЛЬГА ОМЕЛЬЯНЕНКО: «ПИСАТИ ВІРШІ МЕНЕ НАДИХАЮТЬ ЛЮДИ, ЯКІ В МЕНЕ ВІРЯТЬ»
15.05.2018
Тендітна дівчинка з нашого міста декілька років поспіль передає свої почуття та переживання.. на папері…словами. Ольга Омельяненко – учениця НВК «Знам’янська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 2-ліцей» пише вірші.
Зараз дівчина у 9 класі, а розпочала писати, коли їй було 10 років. Перший вірш Олі був про Україну. Теми своїх творів дівчина обирає сама:
«Я часто пишу про кохання, єдність, дружбу та про нашу країну. Наприклад, найулюбленіший вірш про Батьківщину. У ньому я пишу про красу та важливість рідної домівки».
« Батьківщина »
Ніхто Батьківщину не обирає,
Місця, де родились, завжди святі!
Хто рідну домівку свою забуває,
Той долі й відради не знайде в житті!
У нашому краї і серце співає,
Ключі журавлів у височині курличуть.
У рідному краї і небо безкрає
Потоки джерельні, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині.
Підспівують їй і поля, і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Щебечуть в вишневих садах солов’ї.
І я пригортаюсь до неї вустами
Й душею вбираю, мов спрагла, води…
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє народ і земля назавжди!
Юна поетеса читає свої творіння на заходах, присвячених воєнній тематиці. Окрім того, Оля має декілька дипломів за свою творчість: ІІІ місце у шкільному конкурсі читців української поезії; диплом учасника Всеукраїнського конкурсу «Творчі канікули». Як приходить натхнення римувати слова у куплети? Нашому виданню розповіла авторка віршів:
«Мене дуже надихають писати події, які відбуваються останнім часом в Україні. Люди повинні жити у мирі та злагоді, без війни. Іноді написати вірш допомагає читання поезії українських авторів. Можу сказати так: вірші самі народжуються, коли приходить натхнення.»
«Україна на війні»
Батьківщина моя – променисті лани,
Гори й ліс, голубінь легкокрила!
Знущаються з тебе сестри й брати,
Яких під крилом ти зігріла!
Рідна моя, не знаю як передати
Отой біль, що палає у грудях!
Україно, не знаю що і сказати…
То навіки загублені люди!
Не один бій стрічала ти, міцно узяв
Честь і гідність в могутнії руки!
Вороги ж не жаліли тебе, проклинав,
Від ненависті й люті зціпивши зуби.
Та я вірю, колись закінчиться війна,
Разом з горем підуть всі нещастя!
У саду, похилившись, обійме мати сина…
І верба в тихім гаї заплаче від щастя!
Окремою темою віршів Ольги Омельяненко є кохання, але не просто чоловіка до жінки, а ще й до матері, Батьківщини та навколишнього світу.
« Яке дивне у нас життя..»
Яке дивне у нас життя,
Ми говоримо: «Навіщо? Заради?»
То кохання шепоче: « Тримайся!»
То «Пробач», - окликаються зради.
Яке дивне у нас життя,
Його люди таким зробили
В гонитві за грошами, славою
Честь і гідність ми загубили…
Яке дивне у нас життя,
Добро – злом умить обернеться
І не знатимуть вже вороття
У той край, де тріпоче серце,
Де співає душа,мов пташина,
Де квітнуть надія та віра,
Де в людей з’являються «крила»,
У той край з любов’ю летіть
І не змарнуйте цю останню, світлу мить!
Ольга Полякова
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість