ЗМІНИ СТРОКІВ ЗВІЛЬНЕННЯ КОНТРАКТНИКІВ. Що приховує в собі законопроект № 6473

26.05.2017

Звільнення військовослужбовців за контрактом було найбільш болючим питанням у 2015-2016 роках. Після вступу в дію Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" (відомий як законопроект № 5337) на початку 2017 року ситуація змінилася на краще, оскільки даний закон унормував порядок і строки звільнення контрактників: як тих, що мали строкові контракти, так і тих, у кого на руках були контракти «до закінчення особливого періоду.

Передісторія

Нагадаю, що відповідно до норм цього закону для того, щоб отримати право на звільнення, військовослужбовці зі строковими контрактами, які були автоматично продовжені до закінчення особливого періоду, мають переслужити 18 місяців з дня закінчення строку дії своїх контрактів, а ті, хто мали контракти «до закінчення особливого періоду», мали вислужити 24 місяці під час особливого періоду.

Детальніше - у статті «ЗАКОНОПРОЕКТ #5337 - все, що ви хотіли знати, про строки звільнення контрактників»: http://ua.censor.net.ua/blogs/4722/zakonoproekt_5337_vse_scho_vy_hotily_znaty_pro_stroky_zvilnennya_kontraktnykiv

та у відео:

https://www.youtube.com/watch?v=GXDPuFEZFc

Однак військовослужбовці, які не бажають продовжувати військову службу, не могли одразу розірвати контракти після того, як вони відслужили необхідні строки. Винятки становили лише ті строкові контракти, які закінчились після 07 січня 2017 року. Таких осіб мали звільняти одразу на другий день після закінчення їхніх контрактів.

Детальніше про це в розділі «РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТІВ, ЯКІ ЗАКІНЧИЛИСЬ/ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ПІСЛЯ 07 СІЧНЯ 2017 РОКУ»: http://ua.censor.net.ua/blogs/4722/zakonoproekt_5337_vse_scho_vy_hotily_znaty_pro_stroky_zvilnennya_kontraktnykiv

А що ж у інших?

Решта військовослужбовців відповідно до прикінцевих положень закону № 5337 звільняються відповідно до строків та обсягів, визначених центральними органами виконавчої влади.

Кожен такий орган мав розробити свій підзаконний нормативно-правовий акт (директиву, наказ), яким деталізувалось би це питання.

Наприклад, по ЗСУ була видана Директива Міноборони Д-2 від 15.02.2017 під назвою «Про визначення строків та обсягів звільнення військовослужбовців з військової служби».

Текст Директиви за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/0B1m-qkRpOIJ4TzZQUHpUV3pWa1E/view

Цією директивою було доручено військовим частинам здійснити планування звільнення військовослужбовців. Таким чином, кожна військова частина самостійно визначала строки звільнення військовослужбовців, але у певних рамках. Ці рамки обмежувалися двома датами (датою, коли особа набувала право на звільнення з одного боку і 06 січня 2018 року з іншого боку). Наприклад, якщо військовослужбовець мав контракт до закінчення особливого періоду, підписаний у травні 2015 року, він набував право на звільнення у травні 2017 року. А саме звільнення мало настати у період з травня 2017 року по 06 січня 2018 року. Конкретну дату в цьому проміжку визначає військова частина.

Що змінює законопроект № 6473

Ось цитата із законопроекту № 6473:

У пункті 2 Прикінцеві положення Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 4, ст.39):

1) у абзаці чотири слова «одного року» замінити словами «двох років».

Що означає цей набір слів для строків звільнення військовослужбовців?

Тут все дуже просто. У разі прийняття законопроекту у такому вигляді значно розширюється часова рамка звільнення військовослужбовців, тобто тепер всі військовослужбовці будуть звільнятися не в період з дати набуття права на звільнення і до 07 січня 2018 року, а в період з дати набуття права на звільнення - і аж до 07 січня 2019 року! Це означає, що для багатьох військовослужбовців строк проходження військової служби може бути збільшений ще на рік.

На мій погляд, в такому вигляді даний пункт законопроекту приймати не можна з таких причин:

1) Порушення принципу справедливості. Такими змінами ми ставимо абсолютно у несправедливі умови одних військовослужбовців по відношенню до інших.

2) Вибірковість і зловживання командуванням частини. Даний законопроект передбачає звільнення не пізніше двох років з дня набрання чинності закону № 5337. Тобто незважаючи на те, скільки військовий вислужив, військова частина буде вирішувати, кого звільняти швидше, а кого в останній день передбаченого законом строку. Тобто одних можуть звільнити 01 травня 2018 року, а інших 07 січня 2019 року. Таким чином, даний законопроект надає забагато дискреційних повноважень командиру військової частини (можливість на свій розсуд приймати рішення) щодо звільнення контрактників. Володіння такими повноваженнями неодмінно призведе до морального тиску, зловживань, шантажу, корупційних проявів та інших незаконних дій.

3) Звуження конституційних прав і свобод. Відповідно до ч. 3 статті 22 Конституції України «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». В даному випадку при прийнятті законопроекту № 6473 буде факт звуження прав військовослужбовців. Наприклад, до прийняття цього законопроекту військовослужбовець при підписанні контракту до закінчення особливого періоду 15 січня 2015 року, мав бути звільнений найпізніше 07 січня 2018 року, а за новим законом - на рік пізніше - 07 січня 2019 року. Факт звуження прав очевидний.

4) Порушення принципу правової визначеності. Відповідно до цього принципу права правові норми повинні володіти такими ознаками як стабільність та передбачуваність. В даному випадку військовослужбовець повинен розуміти перспективу свого звільнення і строків, які йому необхідно вислужити. В даному разі відбувається зміна цих строків. Спочатку закон № 5337 встановлює одні строки звільнення, і військовослужбовець розуміє, що найдовше його можуть тримати на службі до 07 січня 2018 року, а потім зненацька він дізнається, що цей строк вже змінили, і тепер він може служити аж до 07 січня 2019 року. Про яку правову визначеність і планування свого життя тут можна говорити?

5) Підрив довіри до державних органів та військової служби. Із пункту 4 органічно випливає п'ятий. Як буде ставитись військовослужбовець до військової служби та органів влади, коли він бачить, що постійно змінюється законодавство і строки його служби. «Сьогодні максимальний строк був до 07 січня 2018 року, завтра - до 07 січня 2019 року, а що буде післязавтра?», - логічно запитують наші захисники, і вони повністю мають рацію.

В ситуації спланованої гібридної війни, яку веде Росія проти України, підрив довіри до органів влади є однією з цілей, яку переслідує агресор. Відтак для нас питання функціонування державних органів, а особливо військових та правоохоронних структур, є основою національної безпеки України. Очевидно, що без довіри військовослужбовців до державних органів та військової служби забезпечити їх нормальну роботу не вдасться.

Окрім суті даних змін, викликає обурення і їх форма.

По-перше, дані зміни зачіпають велику кількість військовослужбовців, які проходять військову службу. І незважаючи на це, законопроект вже зареєстрований, однак відсутні будь-які консультації з громадськістю та пояснення такої позиції авторами законопроекту. По-друге, дана норма міститься в законопроекті, який стосується забезпечення гендерної рівності в ЗСУ та вдосконалення існуючої системи комплектування посад в ЗСУ. В пояснювальній записці до даного законопроекту жодного слова немає про зміну строків звільнення військовослужбовців за контрактом. Приймати такі зміни тишком-нишком без публічного обговорення є неправильним.

Антон Красов