Зона АТО очима тих, хто нас захищає (Частина ІІ)
9.08.2017
Вранці, 6 серпня, після 10-годинної дороги, волонтери ГО «Знам’янське об’єднання «Майдан» приїхали до м. Покровськ, де зустрілися з хлопцями 57-мої бригади, серед них були і знам’янчани (м. Знам’янка та с. Боданівка), і з м. Сміла, Черкаської області, і навіть громадянин Грузії. Усі вони захищають нашу країну на нульових позиціях, де ворог знаходиться на відстані лише 800м.
Крім різних смаколиків (випічки, консервації, овочів та фруктів), знам’янські волонтери привезли такі необхідні речі як: мішки, рукавички, лопати тощо. Також, вже традиційно, були дитячі малюнки зі словами вдячності та підтримки від малечі Знам’янки.
На хлопців чекав приємний сюрприз - музикальний. З волонтерами приїхав гармоніст Анатолій, разом вони порадували наших захисників веселими коломийками та жартівливими віршами.
Візит відбувався 6 серпня, у День нашого міста, тож військові привітали знам’янчан зі святом на відеокамеру та висловили слова прохання – не забувати про них. «Ми стоїмо тут не за нашу владу, а за звичайних людей, за Вас» - сказав військовий із с. Богданівка. «Не забувайте, що у нас йде війна» - наголосив у своїх привітаннях також наш земляк.
Запитавши хлопців, як часто до них приїздять волонтери, вони відповіли, що вже протягом декількох місяців ніхто їх не відвідував, хоча для захисників такі зустрічі дуже важливі.
Серед хлопців був громадянин Грузії – це дуже здивувало. Тому відразу виникло питання, чому він тут, коли вдома залишилися родина: дружина, дві дочки та син. Військовий, з відповідним позивним «Грузін» розповідає: «Я воюю в зоні АТО з 10 травня 2015 року. Хлопці кажуть, що хочуть додому поїхати, а я вже вдома, став на половину хохлом (сміється). Колись підвозив пару літніх людей, а вони кажуть, що раніше думали, що Грузія напала на Росію, а тепер розуміють, що було геть все навпаки. Україні треба захищати свої кордони до останнього, тому що від цього залежить не тільки її доля, але і доля багатьох країн пострадянського простору. Це потрібно розуміти. У нас боротьба з Росією триває вже 27 років.»
Сказати, що зустріч була теплою, значить нічого не сказати. Хлопці чекали на неї з нетерпінням, а вона пройшла як одна мить. Усім було важко знову розлучатися. Наші захисники рушили на свої позиції, а волонтери - до м. Бахмут.
Наталка Хандусенко
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість