Як живеться громадам в Латвії?
14.11.2017
Видання KOMORA.INFO знайомило вас з успішними практиками та досягненнями новостворених об’єднаних територіальних громад Кіровоградщини, а також розповідало про проведення адміністративно-територіальної реформи в таких країнах, як Польща та Латвія. За шлях реформування останньої ми говорили декілька тижнів тому. Але серія матеріалів «Латвійський досвід децентралізації: що варто українцям мотати на вуса?» стосувалася більш загальнодержавного досвіду, в той час як сьогодні ми торкнемося першого рівня – об’єднаної територіальної громади, яка в Латвії має назву «край». Отже, спілкуємося про життя громади у Резекненському краї з головою крайової думи Резекненського муніципалітету Монвідом Шварцом.
До 2009 року в Латвії існували обласні та районні самоуправління. По завершенню адміністративно-територіальної реформи в країні стали працювати крайові та міські самоуправління.
На території колишнього Резекненського району, до складу якого входило 29 самоуправлінь, створилися два краї: Резекненський (адміністративний центр Резекне та 25 волості) та Вілянський (адміністративний центр Віляни та 3 волості).
1 червня 2009 року був створений Резекненський край. Об’єднання відбувалося добровільно і спочатку планувалося створити одне самоуправління на території колишнього району. Перед початком утворення краю, був визначений загальний шлях співпраці усіх 25 об’єднаних волостей: бюджетний «кошик» поділили на кожну територію в залежності від відстані до центру, інфраструктури та кількості населення. Влада кожної волості планує свої роботи на поточний рік та розвиток (проведення проектів та необхідність кредитів).
Монвід Шварц пояснює чому не був на території району були створені два краї, а не один, як планувалося: «Нові форми самоуправлінь створювалися за законом про регіональний розвиток, в якому були визначені параметри чисельності мешканців. Також враховувалася їх спроможність, щоб покладені на них функції виконувалися якісно. Нажаль, у 2008 році, мали місце політичні компроміси, в результаті яких були створені самоуправління нерівномірні за чисельністю населення. Наприклад, в нашому краї, Резекненському, чисельність мешканців становить 28 тис., в той час, як у сусідньому живе лише 2,5 тис. людей. Тобто, різниця вагома, але функції обидва краї мають виконувати однакові. Слід взяти до уваги витрати теж, деякі з них, наприклад, адміністративні, на душу населення в малому самоуправлінні становлять на багато більшу суму. Крім цього, більші самоуправління спроможні залучити компетентніших спеціалістів та якісніше працювати над проектами для громади. Саме з причини великої різниці в розмірах населення самоуправлінь виникла потреба продовжити адмінреформу.»
Через те, що Резекненський край має вищий рівень спроможності, він надає платні послуги своїм сусідам. Наприклад, Вілянський край користується послугами Резекненського будівельного управління, за що платить кошти.
Зі слів Монвідс Шварцс, створення нового рівня самоуправління означає, що якісь функції треба буде забирати у вже існуючих самоуправлінь і передавати новоствореним: «Якщо держава запитає, з якими функціями влада Резекненського краю не може впоратися і готова передати новому рівню самоуправління, звичайно, відповідь буде «З усіма функціями справляємося». Навіть більше, ми готові взяти на себе нові. Якщо держава готова віддати частину своїх функцій (наприклад, регіональні дороги, професійну освіту, соціальну допомогу тощо) цим новоствореним самоуправлінням, тоді ми погодимося. Але, головне, щоб це не сталося лише формально. Щоб політики не створили новий рівень для своїх політичних ігор.»
На думку Монвіда Шварца, Латвія занадто мала країна, щоб створювати самоуправління декількох рівнів, має бути лише один. Загальне співробітництво проводиться між сусідніми самоуправліннями й зараз, наприклад, співпраця між Резекненським краєм і містом Резекне.
Великою проблемою Латвії є те, що приблизно 82% виборців мешкають у столиці і в інших 9 великих містах країни. Це означає, що зі 100 депутатів Сейму, 82 народні обранці були вибрані саме у найбільших містах Латвії, і лише 18 депутатів є представниками малих населених пунктів. З цієї причини мало уваги приділяється малочисельним територіям.
На думку Монвіда Шварца треба виправляти цей дисбаланс представництва в Сеймі, запровадивши змішані вибори, завдяки цьому на менших територіях люди матимуть можливість вибрати депутата. Якщо цього не станеться, то будуть домінувати міста, а сільська місцевість зі своїми потребами буде забута, а це її інфраструктура, дороги, освіта тощо.
Кожен мешканець має відчувати себе господарем, визначати пріоритети та знати можливості. Як говорить Монвід Шварц: «Від рівня волосного самоуправління до рівня краєвої думи ми є лише сервісні організації.»
Наталка Хандусенко
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість