«Наївне» мистецтво Миколи Ярчихіна

31.10.2017

Сьогодні у Знам’янському міському краєзнавчому музеї відкрито першу персональну виставку художника Миколи Ярчихіна. Ця виставка працюватиме до кінця грудня 2017-го і всі, хто бажає доторкнутись до полотен та поспілкуватись з автором, не втрачайте такої нагоди. Чому? Бо картини Миколи не «наївні», а глибокі і яскраві, несуть магію занурення у світ палітри кольорів і змістів.

Миколо, твої картини незвичні, це не натюрморти і далеко не пейзажі, це філософія, але якась проста і водночас потаємна, чи так?
Це своєрідний підхід до мистецтва, яке має назву наївне, дитяче, чисте. Виникають образи із життя, але у цього мистецтва мало школи, у мене і освіти спеціальної немає з живопису. Що приходе – те й малюю. Звісно виникають деякі сакральні образи, які мало кому зрозумілі. Наприклад, ось картина «Сота», на ній все чітке і структуроване, як у бджіл. Я на сотах зобразив руни.
Які техніки використовуєш і якою була твоя перша робота?
Малюю маслом, а моя перша робота була виконана на домашній наволочці, яку я вивернув і натягнув на раму. Це малюнок звичайного сільського колодязя. Я довго думаю перед тим, як почати щось творити, а коли приходить натхнення - не можу зупинитись.

Для мене це перша виставка, і мені дуже важливо, що скаже кожен її відвідувач.

Яким Ви бачите свого гостя тут на виставці?
Напевно, це діти, вони обожнюють мої роботи і на довго біля них зупиняються, а дорослі можуть розуміти, а можуть і ні.
На Ваших картинах безліч глечиків, чому так?
Я дуже люблю глину, вже мав спроби робити своїми руками глечики. Я їх колекціоную. У мене є серія робіт «Космічний глечик», «Биті глечики», «Гончарне коло йде по колу»…. У мене і вірш є до цієї останньої картини. Я зачасту до картин придумую і вірші, і пісні, таке собі 3-де сприйняття. У глині дуже чиста енергетика, а це те чого я шукаю…