Звернення президента, написане одинадцятикласницею Дарією Литвинчук із с. Богданівка

24.03.2023

Юна Дарія Литвинчук, одинадцятикласниця з Богданівського ліцею імені І. Г. Ткаченка, написала текст вечірнього звернення Президента України й перемогла в Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Т. Шевченка. Історія такого успіху має бути поширена серед загалу земляків і стати відомою, як і ім’я талановитої авторки.

- Даріє, написати звернення Президента до українців – це дуже відповідально, навіть якщо тільки уявити, а не те що втілити в життя. Як вдалося розкрити тему?

- Моя історія любові до української мови почалася з родини, адже мама, Руслана Олександрівна,-учитель української мови та літератури. А в п’ятому класі я познайомилась з Оленою Володимирівною Ковальовою-моїм учителем української мови та літератури, і саме вона запропонувала взяти участь у мовних конкурсах. Я взагалі люблю конкурси. Так щороку з п’ятого класу й почалися мої філологічні змагання. Спочатку були маленькі перемоги, потім-більші, і ось в одинадцятому класі - мій тріумф! Щороку, починаючи з 8 класу, брала участь у написанні робіт, присвячених творчості Кобзаря. Цьогоріч одинадцятикласники мали написати вечірнє звернення Президента України Володимира Зеленського наприкінці 379-го дня війни. Важливим було в завданні пов’язати це звернення ще з однією датою – днем народженням Тараса Григоровича Шевченка. Було надзвичайно цікаво- що ж вийде? Мої роздуми переплелися з минулим і сучасним.

«Хоробрі українці нескореної країни! 14 день оборони», - так починав я своє вечірнє звернення 365 днів тому. Із того часу минув рік – рік звитяжної боротьби за кожен сантиметр нашої святої землі. « У нас нема зерна неправди за собою». А є єдність. І це те, чим обов’язково переможемо ворога. Єдність одне з одним, із усім цивілізованим світом, бо Не вмирає душа наша, Не вмирає воля». (цитуємо рядки з роботи Дарія Литвинчук)

Щорічна моя підготовка до конкурсу була кропіткою.Ніколи спочатку не пишу роботу: систематизую всі ідеї, які з’являються в голові, а потім уже викладаю їх на аркуш, записую нотатки. Поєднання у зв‘язний текст триває довго…

- Які відчуття тебе супроводжували, коли писала роботу цього року, що стало найважливішим?

- Треба зауважити, що це не участь в олімпіадах із української мови та літератури. Цей конкурс не схожий на жоден інший… Тут оцінюється творчість, креативність, уміння викладати думки цікаво й неординарно. Тут не вивчиш правило - тему треба відчути й ніби злитися з темою. Дуже уважно й прискіпливо ставлюся до своєї роботи, складаю план, обмірковуючи кожен етап. У Тараса Шевченка дуже багато відомих фраз , які постійно цитують в інформаційному просторі. Використовувати відомі рядки поезій – це програшний варіант, адже всі вже багато разів чули їх. Отже, про яку тоді унікальність роботи може йти мова? Я намагаюся заглядати за межі збірки, часто гортаючи «Кобзар».

- Як ти визначила, що ж тоді важливо сказати Президенту у зверненні?

- Він обов’язково, на мою думку, мав згадати ті місця, які стали «кривавими ріками» і всенародним болем з початку повномасштабного вторгнення. Рядки з «Кавказу» стали й моїм життєвим кредо: «Борітеся - поборете, Вам Бог помагає…» Із першого дня війни слідкую за подіями, тому написана робота -звернення Президента - стала узагальненням моїх думок, підсумком роздумів.

«Як і рік тому, продовжуємо очищати нашу землю від ворога. Ми стали сильнішими. Навчилися протистояти ще рішучіше. Допомога від західних партнерів та США відкрила нові можливості – від оборони перейшли до наступу. Не тільки захищаємо свою землю, а й крок за кроком повертаємо рідні території. … і кров за кров, і муки за муки.

… Шевченка бояться навіть мертвого. На тимчасово окупованих територіях росіяни знищують пам’ятники Пророку. Та окупанти не розуміють головного: Україна там, де Шевченко. У наших серцях, бо – він - символ боротьби за волю, права та свободи». (Цитата з роботи авторки).

Життя Шевченка було нелегким, як і доля України. І щоразу по-новому ми відкриваємо для себе цю велику людину. У розмові з нами Дарія сказала, що захоплюється поезіями поета, особливо невеликими творами, які є унікальними, бо містять глибокий підтекст.

- Шевченко, напевно, зі мною на все життя , і я маю мрію – хочу зробити тату з фразою Кобзаря. Ще не знаю, із якою саме, але дуже хотілося б це зробити. Мрію стати співробітником правоохоронних органів, це не дуже лірична професія, але тому й цікава . Розгортаю «Кобзар»навіть тоді, коли немає настрою, і тоді черпаю з нього натхнення…

Читаємо останні рядки в найкращій (Диплом I ступеня) за рішенням журі роботі Дарії Литвинчук: «Буде каяття на світі – Вороття не буде! З днем народження, Кобзарю, наш Володарю в царстві Духа. Ми чуємо тебе! Слава тобі, Тарасе! Слава нашій Україні! Слава тобі, великий народе незламної держави!»

Спілкувалась Оксана Войчишина

Фото Дарія Литвинчук