komora.info
                                                       komora.info

інформаційний сайт знам'янщини

                                                      

                   

Події

Отаманам Холодноярщини вічна пам’ять!

16.09.2017

У 2017-му році згадки про дідів-прадідів, які полягли за незалежну Україну більше ніж понад століття тому,  сприймаються як далека історія, для більшості незнана і невідома. Території Чорного лісу і Чутів завжди були наповнені повстанським духом, де, починаючи з гайдамацтва, вирували визволенські події. Для того, щоб молодому покоління стало зрозуміло, чому сьогодні на рубежі Донецька наші молоді українські військові повторюють одвічне прагнення жити вільно і незалежно, сьогодні на території «Гайдамацької січі» (с. Цибулеве) відбулося увіковічнення отаманів-холодноярців Кіровоградщини. 

Побачити портрети справжніх отаманів Холодного Яру  випала унікальна нагода всім, хто зацікавився подією. З відомих причин «заплутування» історії багато хто з них тривалий час був не тільки не знаний у  краї, а й навіть докладено зусилля і свого часу знищені всі архівні дані про таких людей як історичних постатей, адже деякі з них вважались ворогами України і бандитами. На сьогодні відголоски збережених фактів про отаманів Знам’янщини знають у окремих родинах. Так родовід Мефодія Голіка-Залізняка є у Богданівці  - племінник Анатолій Голік:


 

  • Мало прожив мій дядько, Мефодій Залізняк, всього 26 років. Він не бачив життя. У родині Фоки Дементійовича та Мотрі Данилівни було 9 синів і 2 доньки. З них четверо загинули в період війни 17-го року минулого століття. Велика родина лишилася від них по всій Україні, ми іноді збираємось разом і їх згадуємо. Найбільше про мого пращура дядька Мефодія знав мій старший брат Микола та краєзнавець В’ячеслав Шкода. Мій батько розповідав, що дядько був дуже мужній, людина сили, він поважав жінок. Він дуже мало був вдома, і у останні дні свого життя у Лук’янівській в’язниці він у віршованій формі написав листа до України, де не було ні тіні розкаяння за його боротьбу за волю українців.

Прощай, прощай не ти, рідна Вкраїно,

Прощай мама, брати, сестри,

Прощай мені, може кого я обідив,

Та прошу простити  ти мене,

Я всім вам прощаю, поховайте мене,

Поховайте ви так, як ховають в Україні…

Я всім вам прощаю, хай живе вільна Україна.


 

Своїми спогадами про отамана  Пилипа Хмару ділився літній дідусь Юрій Мефодійович Хмара (племінник). Він пригадав, якою людиною був цей чоловік, з війни повернувся кавалером 4-ох георгіївських хрестів, і як тільки почалася революція, він організував загін, разом зі своїм другом Миколою Бондаренком (з с. Цибулеве) вони не лишили шаблі з рук до останньої краплини крові. Їх називали бандитами, але бились вони не заради наживи. На прапорі їхнього загону було написано: «Вільна Україна або смерть!». Місточок до подій сьогодення у словах Юрія Мефодійовича поєднав і сучасні події, коли чоловіки гинуть, бо змушені боронити кордони держави. Розповів сивочолий дідусь, що у селі, де він нині живе, власними силами встановлено кам’яний знак, як вічна пам’ять Пилипу Хмарі.

Сьогодні на території «Гайдамацької січі» на так званій Перуновій скелі теж було закладено камінь для встановлення в подальшому пам’ятника всім отаманам-визволителям, можливість втілення такого наміру стала завдяки ініціативі військових 17-го батальйону.

Про Олександра Квашу з села Розлива Новомиргородського району теж почули присутні учасники заходу.  Спогадами від меншого брата Олександра ділився один з нащадків роду. Цікавий факт того, що у цій унікальній родині звичайних селян  у всіх дітей була вища освіта, а сини стали один чекістом, інший - отаманом визвольного руху. Завдяки брату Івану (чекісту) у родині Кваші не постраждав ніхто, але брату Олександру було суворо заборонено повертатись додому. Загинув Олександр Кваша теж дуже молодим, у 27 років. Це трапилось біля села Дібрівка, підступно його обдурили, переодягнувшись у одяг «своїх».

Історик та дослідник періоду початку минулого століття Юрій Митрофаненко додав, що більшість отаманів були вчителі і священники, які у тлумаченні більшовистської влади ставали бандитами. Війна ніколи не велась і не ведеться у всі часи лише зброєю, їй завжди передує війна інформаційна.

Чим довше буде зберігатись і пізнаватись поколіннями пам’ять про життя дідів-прадідів, тим  зрозуміліше стане життя нині. Під час вшанування отаманів Холодноярщини були почуті слова: «Новітні герої сьогодні боронять нас від війни, а так хочеться, щоб визнання їх рішення, прагнення мало глибинне розуміння всіх нас.»

Оксана Войчишина

 

 

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges