Адаптація для військових, які повернулися з фронту

14.05.2024

Проблема адаптації військових до цивільного життя становить виклик як для українського суспільства, так і для держави. Під час служби на фронті люди стають настільки звичними до постійного шуму, викриків та вибухів, що після повернення додому, чотири стіни рідної кімнати здаються для них в'язницею, а родичі та друзі - непомітними або навпаки дратують. Про це сьогодні поговоримо з психологинею Анною Бордюг.

на фото психологиня Анна Бордюг

Уявіть: військові повертаються до цивільного життя, їхнє тіло фізично знаходиться вдома, але ментально вони все ще перебувають у стані війни. Їхні уявлення про систему цінностей змінено у порівнянні з тими, що існують у цивільному суспільстві, не на лінії фронту. Для воїна важливе виживання, тоді як соціум показує різне відношення до реальності, наприклад, захоплення гарною одежею, демонстрування якісного відпочинку та інші аспекти життя. Цей контраст здається дивним як для ветеранів. Часто вони відчувають себе не прийнятими суспільством, хоча їхні реакції є адекватними. Ці "нестиковки" додатково подразнюють психіку.
Тому питання реабілітації учасників бойових дій залишається відкритим.

У воїнів, які повернулися з війни, зазвичай, проявляються три типи реакцій:

фізичні (проблеми зі сном, тремор, потовиділення, тахікардія, відсутність апетиту або переїдання, головний біль і біль у м’язах);
поведінкові (загострена реакція на гучні звуки, проблеми з концентрацією уваги та пам'яттю, уникання людей та інших факторів, які нагадують про війну, постійна тривога, зловживання алкоголем чи наркотиками заради розслаблення);
емоційні (перепади настрою, нав’язливі думки, нездатність розслабитися, дратівливість і спалахи гніву, неспроможність відчувати позитивні емоції).

Однак, з правильною підтримкою та розумінням, військові можуть успішно впоратися з цим перехідним періодом. Ось деякі способи, які допоможуть їм у цьому процесі.

1. Психологічна підтримка.

Один з ключових аспектів адаптації - це психологічна підтримка. Військові можуть відчувати стрес, тривогу, депресію та інші психологічні проблеми після повернення з фронту. Важливо, щоб вони мали можливість отримати професійну пораду від психолога або психіатра. Групові та індивідуальні консультації допомагають їм пережити свої емоції.
2. Підтримка сім'ї - познайомтесь знову.

Розуміння та підтримка з боку родини значно полегшують перехід до мирного життя.
Наприклад, людина хоче побути наодинці. Тоді їй потрібно дати змогу залишитись на самоті. Якщо людина потребує контакту, дає запит на це, треба побути з людиною разом. Якщо хоче сама розповісти про свій досвід, потрібно просто вислухати, без порад та оцінок.
3. Уникайте фраз-кліше.

Фраза “все буде добре” - не працює, не звинувачуйте за минуле, приймайте людину такою, якою вона є. Бути поруч із людиною, якій потрібна підтримка - виснажливо. Тут варто піклуватися і про власні ресурси та їх поновлення. Будьте уважні до свого стану, адже неможливо бути корисним, коли самі виснажені.

4. Стабільність та ритм.

Регулярний сон, здорове харчування, фізична активність та виконання регулярних робочих чи навчальних обов'язків стають важливими факторами у процесі адаптації.

5. Дбайте про кордони.

Не потрібно бути наполегливим і змушувати військового ділитися своїми переживаннями та досвідом.
Кожен військовий має свої причини не ділитися досвідом з близькими людьми. Це нормально, це потрібно прийняти, як певні особисті кордони.

За потреби варто звернутися до професіонала-психолога. Ви не можете замінити близькій людині психотерапію. Але це не означає, що ви маєте уникати її. Дайте знати, що ви поряд і готові допомогти.

Краще не робіть так.
Не ефективно, коли хтось пропонує "поговори зі мною" (про події, про неї саму, про нас, розповісти, що сталося і т. д.). Це не працює, оскільки така вимога сприймається, як початок допиту, створює напругу та незручність.

Неефективно також сперечатися, пояснювати або розповідати "правду про все, що сталося". Це не працює, оскільки людині за бажанням потрібно самій розповісти свою "історію". Вона робить це так, як їй зручно, легше та у свій час.

Ще один важливий момент: неефективно "давати людині час" і залишати її "у спокої" на самоті. Найскладніше - не втручатися, але бути поруч. Проте, саме так ми можемо допомогти військовому і зберегти відносини.

Важливо розуміти, що бажання відійти від ситуації виникає через те, що ми, перебуваючи поруч з напруженою та тривожною людиною, самі відчуваємо напругу і тривогу. Уникання - це природна захисна реакція, яка необхідна для того, щоб піклуватися про себе. Оцініть, наскільки вам складно бути поряд з військовим. Якщо вам дійсно важко чи ви втомилися, скажіть про це. Тоді військовий не буде відчувати себе самотнім, коли ви зробите паузу. А якщо ви справляєтеся, вам знадобиться наступна порція рекомендацій.

Робіть ось так.
По-перше, ефективним є дозволити людині мати свій власний погляд на події та ситуації, навіть якщо він не здається вам розумним. Важливо прийняти, що кожна людина має свою історію і власний спосіб осмислення подій. Людина має право розглядати свій досвід так, як їй зручно та зрозуміло.

Всі, хто зіткнувся з травматичними подіями, можуть сприймати все побачене неоднозначно, що є нормальною реакцією на засвоєння нового. Якщо не перешкоджати цьому процесу, амплітуда таких реакцій поступово зменшується, а людина зможе самостійно зрозуміти та прожити цей досвід.

По-друге, дуже важливо залучати людину до спільної справи, але при цьому пам'ятати, що людина може погано переносити стрес. Тому необхідно починати з простих завдань і поступово підвищувати їх складність.

І нарешті, необхідно ознайомити людину з тим, як тепер все влаштовано. Важливо зрозуміти, що як самі ветерани, так і оточуючі зазнали значних змін. Ситуація навколо інша, і для успішної адаптації необхідно прийняти це.

Як підсумок: адаптація після повернення з фронту - це складний процес, який вимагає часу, терпіння та підтримки. Важливо надати військовим можливість звернутися за допомогою, якщо вони відчувають емоційні та психологічні труднощі. Шлях до адаптації може бути важким, але з відповідною підтримкою вони проходять цей період успішно.

Особисті консультації від Анни Бордюг можна отримати за такими контактами:

+38(050) 833-49-35

Instagram https://www.instagram.com/mentalpsy.anna?igsh=MWszbmduNmFwN2IzdQ==

Тік Ток tiktok.com/@mentalpsy.ua

Також читайте:

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПІДЛІТКІВ. ЯКІ ВИКЛИКИ ТА РІШЕННЯ

ВПЛИВ ГАДЖЕТІВ НА МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ

Підписуйтесь на щоденні новини Знам'янщини у фейсбук - KOMORA.INFO