ВІКТОР КОСТЕНКО ЗАГИНУВ ЗА УКРАЇНУ, ВРЯТУВАВШИ ЖИТТЯ СВОЇХ ПОБРАТИМІВ
14.11.2022
Текст підготований інформаційним сайтом Знам'янщини — "komora.info" в рамках конкурсу платформи пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України- заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
У боях за Миколаївщину, під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність, загинув молодший сержант Віктор Володимирович Костенко, командир зенітного відділення 28 механізованої бригади, позивний «Наставник». Третього липня о 9 ранку розпочався обстріл, Віктор загинув, врятувавши життя п’ятьох своїх побратимів, серед яких 20-річного воїна прикрив собою від куль.
Народився Віктор Володимирович 25 березня 1975 року в селі Цибулеве. Дитячі та юнацькі роки пройшли у селі Макарисі, куди переїхали його батьки у 1988 році. Рано померла мама. Тато Володимир виховав сам чотирьох малолітніх дітей. Віктор після закінчення школи навчався у Дмитрівському професійному училищі на тракториста, відслужив армію, працював у місцевому господарстві. Коли розпочалася війна на Сході України, він не зміг стояти осторонь. З 2015 року став на захист рідної країни. Брав участь у боях за Донецький аеропорт, тримав бої за Мар’янку, Водяне. Пройшов важкий військовий шлях.
Віктор Костенко нагороджений медалями: «Ветеран війни», «За участь в антитерористичній операції», «Учасник АТО», «Захисник Вітчизни», «За оборону рідної держави».
Повернувшись додому у відпустку, Віктор познайомився з гарною жінкою — Вікторією. Серце йому підказало, що це його доля.
«Познайомилися у друзів на вечірці, — згадує дружина Вікторія. — Віктор провів мене додому, з ним було легко і цікаво говорити. Він повернувся на службу і написав: «Я в тебе закохався, і хочу прожити з тобою життя. Ти вийдеш за мене заміж?». Це було неочікувано і приємно, я погодилася. Ми одружилися, придбали будинок у селі Цибулеве Дмитрівської громади Кропивницького району Кіровоградської області і п’ять років були щасливі, поки ворог не вдерся на нашу землю. Займалися домашнім господарством, мріяли про світле і мирне майбутнє. Віктор був уважним, турботливим та люблячим чоловіком. Всі хто його знав, поважали його за чуйне і добре серце, він завжди допомагав друзям та знайомим».
Деякий час Віктор працював у військовій частині А-1201. У грудні 2020 знову підписав контракт. Коли розпочалася повномасштабна війна, захисник вже перебував у лавах Збройних Сил України.
Його побратим Сергій Загурський згадує:
«З Віктором ми пройшли навчання на Широколанівському полігоні. Разом брали участь в операції об’єднаних сил, захищали Мар’їнку. З перших днів війни були під Очаковим. Віктор був вірним і надійним товаришем. Отримав позивний «Наставник», бо мав бойовий досвід, завжди підказував і допомагав побратимам. Відрізнявся спокійним характером і невимовною силою волі.
Вранці рашисти розпочали обстріл їхніх укріплень. Віктор виводив відділення у безпечну зону. Прикриваючи молодого бійця і життя товаришів, отримав смертельне поранення. Ціною свого життя, він зберіг життя п’ятьом побратимам. Міг би зробити ще немало добрих справ, але ворожа куля перекреслила всі його плани, мрії, надії і сподівання».
На могилі Захисника, завжди свіжі квіти. Його відвідує дружина, рідні, друзі, односельці. Днями, у сумній скорботі біля могили Віктора, вшановували пам’ять Захисника України п’ять військових. Це були побратими, яким Віктор врятував життя. Замовили панахиду та в скорботі схилили голови. Завдяки йому вони продовжують жити і боронити нашу землю від ворога.
Світла пам’ять про Віктора Володимировича Костенка назавжди залишиться у наших серцях…
Герої не вмирають! Слава Україні!!!
Катерина МАТКО
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість