Латвійський досвід децентралізації: що варто українцям мотати на вуса? (Частина ІІ)
31.10.2017
Адміністративно-територіальний устрій України швидко змінюється, на мапі держави з’являються нові одиниці самоврядування – об’єднані територіальні громади, створення яких покищо має добровільний характер. Фактор добровільності містить в собі підводні камені, на які варто звертати увагу і це стає зрозуміло, дивлячись на досвід Латвії.
Механізм добровільного об’єднання, який тривав більше 10 років, не спрацював
За багаторічний період добровільності у Латвії було створено приблизно 30 об’єднаних самоуправлінь. Паралельному добровільному об’єднанню розвивали співробітництво, яке припускалося замінить об’єднання. Але цей механізм теж не спрацював, було створено лише 5-6 співробітництв, які з часом все одно розпалися.
На скільки цілі реформи, про які йшла мова в першій частині матеріалу, були реалізовані, яку роль в цьому відіграв фактор добровільності, пояснює заступник директора департаменту з місцевого самоврядування Мінрегіонрозвитку Арніс Шульц: «Деякі цілі не були досягненні, тому що були створені території, які не мають можливість самостійно розвиватися. Так як і в Україні, у нас був час на добровільне об’єднання (1998-2009рр.). Не дивлячись на фінансову підтримку, передбачену для новостворених територій, кількість самоуправлінь, які об’єдналися добровільно, була малою: з 500 було створено лише 30 добровільних об’єднань. В Україні з добровільністю краще, але якщо дивитися на загальну картину, то ще далеко до завершення цього процесу. З нашого досвіду ми зрозуміли, що процесом добровільності не мають керувати самі самоуправління, потім складно створити організовану структуру. Це державна реформа, тому за неї відповідає Парламент та Кабінет Міністрів.»
Об’єднання може бути лише за певними правилами в межах загальної карти. Добровільне об’єднання без встановлених параметрів себе не виправдало: без правил створювалися нові одиниці, які не вирішували проблеми, що стояли перед об’єднанням.
- У нас в Україні кожен регіон має затверджений Кабінетом Міністрів перспективний план формування спроможних територіальних громад. Чи був такий план під час проведення реформи у Вашій країні?
- Наше міністерство розробило разом з експертами проект створення об’єднань. Але багатьом самоуправлінням він не сподобався. Проходили роки, змінювалася влада, і в результаті цей проект розтанув. Коли стало зрозуміло, що добровільне об’єднання не спрацьовує, були внесені зміни до закону по завершення реформи до 2009 року, коли в рамках загальних виборів, відбувалися і вибори на територіях.
Про формулу перехідного періоду об’єднань докладно розповідає Анатолій Ткачук, у своїй книзі «Латвія: довга дорога реформи».
Закон Латвії «Про адміністративно-територіальну реформу» передбачав, що після рішення про об’єднання волостей не потрібні нові вибори. Нова рада складається із депутатів рад волостей і працює до чергових виборів. У цей час ухвалюється рішення щодо реконструкції установ, переходу людей, визначення необхідності інвестицій на інфраструктуру тощо. Протягом двох місяців після об’єднання рада ухвалює новий бюджет, при цьому всі ресурси та субвенції складають до купи. Після об’єднання керує новим утворенням голова основної волості, інші керівники волостей, які об’єдналися, стають заступниками голови об’єднаної волості.
Такий підхід давав змогу після об’єднання працювати всім об’єднаним органам таким чином, аби нове утворення не принесло дестабільності в суспільстві. Проте навіть такі м’які норми не дозволили провести добровільне об’єднання усіх волостей, їх об’єдналося досить небагато.
Після 2009 року, коли об’єднання було проведено згідно із Законом відразу для усіх волостей, формула перехідного періоду була така: після виборів протягом двох місяців нова рада приймає новий бюджет і створює нові органи управління. Усі попередні рішення рад волостей були чинним в межах своїх територій протягом року. За цей час нова рада мала врегулювати нові правовідносини. Аналогічно і для планів територій нового утворення. Після об’єднання центри надання послуг у волостях, що об’єднувалися, залишаються.
Щоб прискорити реформу латвійський уряд виділив великі кошти з державного бюджету: 1 – спеціальна виплата для розробки проекту об’єднаного самоуправління (приблизно 5600 EUR);2 – одноразова державна дотація для об’єднаного самоуправління (край) в розмірі 3% від загального бюджету об’єднання; 3 - одноразова державна дотація з 2006 року для підтримки розвитку інфраструктури на кожну територіальну одиницю (місто, волость) об’єднаного самоуправління (край) 280 000 EUR. Всього було витрачено 152 млн. EUR.
- В Україні розмір субвенції на розвиток інфраструктури новостворених громад розраховується за певною формулою. А у Вас була визначена певна сума. Чому саме так?
- Протягом двох років намагалися створити таку формулу, але це виявилося дуже складно. Потім я відвідав Естонію, де також усім об’єднанням була виділена однакова сума дотації на розвиток. Але ми допустили помилку, ці кошті були надані наперед, а треба було надавати лише новоствореним. У результаті, після створення об’єднаних самоуправлінь, пройшло розуміння, що цю дотацію можна було витратити на інші потреби населення. Більшість коштів були витрачені на соціальні об’єкти інфраструктури.
У наступній частині матеріалу «Латвійський досвід децентралізації: що варто українцям мотати на вуса?» Арніс Шульц розповість про одну із головних помилок, яка була допущена під час проведення адмінреформи, і як планують подалі реформувати адміністративно-територіальний устрій країни розкаже міністр з питань охорони навколишнього середовища та регіонального розвитку Каспар Герхардс.
Наталка Хандусенко
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість