Світлана Родич: «Петриківський розпис - моя арттерапія»

7.10.2024

Захоплення пізнати петриківський розпис у виховательки ДНЗ «Козачок» (м. Знам’янка) Світлани Родич виникло не так давно. Майстриня віддавна проявляє свою творчість у вишивці ікон, рушників, а готові роботи освячує і передає на фронт. Втім, петриківські малюнки – тепер окрема сторінка талановитої знам’янчанки, і про це хочеться розповісти більше.

Світлано Іванівно, побачити розмальовану гільзу чи тубус від снаряду у мальовничих квітках – то здивуватись і того мало. Як давно Ви у пошуках такої нової творчості?
Малюнки на військовій зброї виникли за ідеєю керівниці ГО «Майдан» Наталії Тишкевич. Вона звернулась до мене з проханням розмалювати військові атрибути для представлення їх, як експонатів, на ярмарку. А для мене це став виклик, бо я таке не робила ніколи. Я так захопилась, що працювала без зупинки.

на фото розписи Світлани Родич

В цілому моя петриківка – це окрема історія, і її початок зародився з підготовки у садочку до чергового заходу, приблизно рік тому. Там моє щоденне життя разом з дітками. У відеоуроках я сама опанувала техніку такого малюнку, потім виокремила деякі способи, які стали найбільш доступними для моїх вихованців, а далі розмальовувала і розмальовую все: ложки, стіни, дощечки, гільзи. Зараз роботи розлетілися по домівках багатьох друзів, як подарунки. Знаю, що навіть у Великій Британії картини тішать око людей.

на фото вихованці ДНЗ "Козачок" під час опанування техніки петриківського розпису

на фото роботи Світлани Родич

Для мене всі ці малюнки, така творчість – це втіха. На жаль, я маю особисту трагічну історію, пов’язану з війною, яка зараз триває. Тривалий час жила і живу досі у журбі. І, щоб тягучий час вночі минав швидше, почала малювати, багато малювати. Я таку свою творчість називаю – «моя арттерапія», бо коли опускаються руки і нічого не втішає, я малюю і стає легше… Іноді забуваю поїсти, поспати, щоб не зупинятися і закінчити творчий задум.

Малюнки Ваших петриківських мотивів дуже патріотичні, яскраві, зачаровують і хочеться вдивитись у кожну квітку ближче і довше.

Так, я люблю поєднувати жовте і блакитне, червоне із зеленим, а ще на білому тлі малювати яскраво червоним. Наприклад, маю малюнок Берегині з голубом миру. Коли малюєш сам – це насолода, але коли це роблять маленькі дітки пальчиками – здається, весь світ оживає. Їм дуже подобається творити червоні ягідки калини, брати до ручок піпеточки і створювати свої прекрасні пелюсточки квітів. Доки так малюють діти, українська творчість жива і ми всі живемо і чекаємо на нашу велику перемогу!

Спілкувалась Оксана Войчишина

Більше новин - https://komora.info/

Також читайте:

Сучасне мистецтво: чому важливо зараз творити на соціальні теми?