Зворотний зв'язок з журналістами сайту - komorainfo@i.ua

  
komora.info
                                                       komora.info

інформаційний сайт знам'янщини

                   Діяльність відбувається за підтримки  чеської неурядової організації NESEHNUTÍ в рамках Програми трансформаційної  співпраці Міністерства іноземних справ Чеської Республіки

Люди

Спогади ветерана Георгія Ніклонського:День Перемоги  у розвідці...

10.05.2017

Знам'янчанина Георгія Івановича Ніклонського знають, як шановану людину, його розповіді про Другу світову завжди цікаві і повчальні. Цього року сивочолий ветеран, перебуваючи на меморіальному цвинтарі 9 травня,  був нестримний в емоціях, хвилювання та спогади знову повернули його у далекий 1945-ий рік до Австрії. 

Коротко про ветерана

Георгій Іванович Ніклонський народився 6 травня 1924 року. Пішов на фронт, коли йому було 18 років. Воював у 299 стрілковій дивізії розвідником. У воєнні роки пройшов Україну, Молдову, Румунію,  Угорщину, Югославії та Австрію. Зараз Георгію Івановичу 93 роки, але щороку він відвідує святкування з нагоди Дня Перемоги у м. Знам'янка.

Серед тисяч думок, які вночі не дають спокою і повертаються до Георгія Івановича знову і знову є спогади, які назавжди змінили долю ветерана. По-чоловічому стримано, але з блискучими від сліз очима, 9 травня 2017 року він пригадує події, яким вже 72 роки:" Пригадую минуле, яке воно далеке і близьке.  Іван Моргаленко, Іван Сало - це мої побратими, знам'янчани. Останній з них загинув  у День Перемоги 1945 року. На мені зараз бачите купа медалей, ось орден "Червоної зірки" але  мої друзі їх отримали не змогли, бо не дожили..."

Ясні спогади Георгія Івановича від початку його участі у війні на станції Новий Айдар до святкового оголошення перемоги вражаючі, і кожен випадок, мов історія з написаної книги. У день свята Перемоги він поділився тим, як і де зустрів цей дунь у 1945-му:"О 21 годині 40 хвилин я  прийшов разом з  299-тою дивізією на заміну 68-ій гвардійській дивізії. Вийшов начальник розвідки і сказав нам, що закінчилась війна. Нашу реакцію не можливо було передати: це були і радість і сльози і крики хлопців. Але моя особиста історія війни на цьому не скінчилась, було поставлене завдання "взяти язика".  Для чого? Кому? Я вже і не знаю, але розвідка працює без запитань. Пригадую, як я дійшов до траншеї противника, а там порожньо, і ніде нікого немає. Повернувся, повідомив, що нікого немає, але нам все одно не зняли це завдання і сказали супроводжувати полк до наступного міста. Йшли попереду полку за 1 км. Там було купа великих багать і ми поволі просувались вперед. Уявіть, навіть після повідомлення про кінець війни, ніхто не вірив в те, що ще можна спокійно повернутись додому, а розвідка працювала і працювала... "

Оксана Войчишина

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges