Зворотний зв'язок з журналістами сайту - komorainfo@i.ua

komora.info

komora.info

інформаційний сайт знам'янщини

Люди

Ілля Голуб:«Ми, ветерани-фронтовики - на фінішній прямій… і це – правда

9.05.2018

 Зухвало - беззупинно  збігає  час. За його стінами, а то й нині, - велике світове зло - війна. Вона перекраяла людські долі, забрала мільйони  життів, понівечила здоров’я, людські надбання… Щорічний травень – вікопомний – особливо для учасників Другої світової. 

  Здавалося б, що таке якихось три роки!.. Ба, ні. 2015-го, коли так само, як сьогоріч, білопінною   вишневою  повінню квітучих вишень стелився травневий день, Ілля Савелійович  Голуб, ветеран-фронтовик,  інвалід  Великої  Вітчизняної війни ( Другої світової. Авт.), ще вряди-годи та з допомогою рідних вибирався надвір.  Згадка про це – фотознімок. 2018 –ий рік додав до його життєвого колобігу років  92-у  весну. На жаль, здоров’я цього статечного чоловіка погіршилося. Він зліг перед   Новим роком, а нині вже й через кімнату не перейде. Та  що казати, й сидіти несила.  Донька Наталя цілоденно біля батька, її син Сергій допомагає доглядати дідуся, а ще тричі на тиждень - дуже добросовісна соціальна працівниця  Знам’янського міського територіального центру Катерина Стоколяс. Лікарі час від часу навідують: терапевти Ганна  Пугач і Ганна Вдовиченко, хірурги- Сергій Буйлук і Богдан Пісарев.

Тоді, коли Ілля Савелійович  ще міг спілкуватися, сказав зітхаючи: «Гірко, боляче  - якби мільйони солдат і офіцерів, усі мої однополчани, які лежать у братських могилах, нині піднялися та запитали: як ви? - що їм відповісти? Що ми, ветерани війни,  вже  відходимо в інший світ,  старі, немічні й рухаємося по  фінішній  прямій. Що в країні , переможеній нами, люди живуть набагато краще ніж ми, переможці… Єдине втішає: наші полеглі герої і ми боронили свою Батьківщину, свою рідну землю від загарбників».

Ілля Голуб сімнадцятирічним юнаком-красенем потрапив на війну. Його рідне село Гурівка (Долинський район) було під окупантом майже три тяжких роки. 10 березня 1944 - го  його звільнили, а 15 березня Іллю призвали до армії. І звідтоді він узяв на свої молоді плечі нелегку ношу, покірно прийняв свою воєнну долю: переїзди,  ешелони, станції,  несподівана хвороба, шпиталі…  Нарешті  його відправили у військову частину, потім були навчання, бойове хрещення, перший шок від загибелі на його очах бойових товаришів.  «Так почалася моя фронтова епопея, що тривала до 26 жовтня 1944 року, - згадує ветеран. - Цього дня в бою за станцію Куршенай я був тяжко поранений в обидві ноги - фашисти міною накрили. Для мене настав новий період життя -  медико - санітарний батальйон дивізії, сімнадцять місяців шпитальних поневірянь… У березні 1946 року комісували з армії,  з другою групою інвалідності відправили на Батьківщину. Із усього свого фронтового життя в мене визріло єдине переконання:  війна - це, перш за все, титанічна, виснажлива праця з кривавими мозолями й кривавим потом, найстрашніше - з непоправними людськими втратами… Скільки-то перекопано, перекидано землі, скільки кожний солдат вирив окопів, траншей, дзотів, братських могил… скільки збудовано мостів, переправ…  Не на «голому місці» народилися рядки: «…як ти вижив, солдат?!.». Усе це супроводжувалося  руйнуваннями,  людськими жертвами через  відомі  маніакальні забаганки, будь-якою ціною -  до владарювання… Ніколи не забути подвиг рядового солдата - головного трудівника війни. Ми уклінно схиляємо голови перед тими, хто загинув, хто був на фронті, в тилу, проніс через усі воєнні роки любов до Батьківщини і бажання бачити її процвітаючою, багатою».

Цивільне життя  ветерана - фронтовика Іллі  Голуба: навчання, робота, хвороба, знову - навчання (Дніпропетровський, Одеський медзаклади). Лікар, головний лікар Ілля Савелійович - зі своїм нестримним характером, гострим почуттям справедливості - будоражив не раз чиновницький «спокій» своїми відвертими думками та вимогами задля блага людей. Багато працював. Наші знам’янчани пам’ятають цього примітного, двометрового зросту, гордої статури чоловіка. У білому халаті, мов великий розкрилений птах, він рвучко, опираючись на палицю, міряв  коридори центральної районної лікарні… аж до виходу на заслужений відпочинок. 65 років (календарних) трудового стажу!

 Ілля Савелійович сумував, що невблаганний час безжально намотує на його життя дні та роки. Жартував, що все одно у нього процес пізнання життя  триває, полюбляв читати, цікавився сучасністю, у нього ж - молода велика родина! Щоправда, посоліднішали його діти - син Володимир і донька Наталя, але він має шістнадцять онуків і правнуків,  а ще - п’ятирічного праправнука Іванка. Як збираються разом - велике, гомінке товариство - родина - свято! 92-а весна 2018 року Іллі Савелійовича Голуба… все залежить від його  фізичних почувань.  Донька Наталя подає батьків товстенький записник, там вірші, нотатки…  З дозволу, звісно, перегортаю титульний лист, на першій  сторінці  зазначено - початок: 14.03.1984 р., закінчено: 31.09.1991 р…  Дивуюся з приємністю, бо дещо з написаного є для мене відкриттям щодо світоглядності  цього поважного чоловіка.  Шкода, що немає змоги з ним про це поговорити. Читаю далі і цитую написане Іллею Савелійовичем  без поправок: « Ти пролив кров за рідну Вітчизну, а більшого за неї немає в світі нічого…» (Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий війська Запорозької Січі)…

Ольга Плєшкова

 

                                                                                                          

                              

Загальний рейтинг (0)

0 из 5 звезд

Залишити коментар як гість

Вкладення

Оцінити статтю :
0 Character restriction
Your text should be more than 20 characters
  • Коментарі не знайдено
Комора

Новини Знам'янщини

Форма обратной связи

Ваше ім'я
Ваш email
Ваш телефон
Повідомлення

Ми в соціальних мережах

"Сайт створено за підтримки багатьох партнерів і друзів, у тому числі - програми "Активні Громадяни" Британської Ради в Україні". (с) 2016. Made by Oranges