Сергій Савченко: «Ти сам маєш бути відповідальним за власне життя…»
10.12.2018
Мріючи про школу міліції, знам’янчанин Сергій Савченко, через особисту трагедію в родині, змінив наміри. Хлопець обрав шлях стати помічником машиніста тепловоза, слюсаря з ремонту рухомого складу професійного училища №12 у Знам’янці.
У 2012 році, закінчивши навчання, Сергій не мав роботи, тому вирішив опановувати курси підвищення кваліфікації – помічника машиніста електровоза, паралельно склав ЗНО і став студентом Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. В. Лазаряна (спеціальність інженер-електромеханік).
На роботу навіть з освітою вищого рівні кваліфікації влаштуватись у 2013-му році було дуже важко, тому тільки у лютому 2014-го року він стає слюсарем з рухомого складу у Локомотивному депо м. Знам’янка. За три місяці почав ремонтувати електричні схеми у електровозах. Ще за півтора року за вагомі успіхи Сергія Савченка призначили майстром цеху ТР-1. За деякий час знову чекала нова посада – помічник машиніста електровоза. Паралельно хлопець успішно складає екзамени і отримує право займати посаду в. о. інженера служби локомотивного господарства по прийманню локомотивів Локомотивного депо Знам’янка.
- Планую ще два роки працювати помічником машиніста електровоза, - розповідає Сергій Савченко,- також закінчу магістратуру у вузі. Отака у мене кар’єра. Багато хто говорить мені, як я так зміг швидко змінювати одну професію за іншою на залізниці? Я просто знав, що треба розраховувати тільки на себе, потім мені стало цікаво. Я навіть у школі не був відмінником, але училище закінчив з відмінними оцінками по всіх спецпредметах.
Єдина бібліотека до якої постійно навідується Сергій - технічно-науковий відділ бібліотеки станції Знам’янка, і це навіть не зважаючи на те, що мама нашого героя за фахом бібліотекар і він поряд з книгами був завжди.
- Зараз у мережах інтернету дуже багато відео, де фахово пояснюють те, що раніше про електровози тільки у книжках писали, - продовжує Сергій Савченко. – Я свій перший четвертий розряд отримав у заст. начальника Локомотивного депо Знам’янка Олександра Брикова екстерном, бо зумів виконати його завдання швидко і правильно.
З великою подякою Сергій Савченко зараз говорить про маму Ларису Володимирівну Чередніченко, яка завжди підтримувала і підтримує всі його починання. Завдячує за добре слово і вчителю, класному керівнику Наталії Анатоліївні Плюхіній. Майстер в училищі Микола Іванович Ярута теж відіграв значну роль у встановленні професіоналізму, він завжди мотивував до навчання.
- Ніколи не треба сумніватись у своїх прагненнях, я сам пішов і записався на ЗНО, сам все вчив, - стверджує Сергій Савченко, - я хотів мати вищу освіту, все було сплановано. Я розумію, що зараз перед моїми однолітками дуже багато альтернатив, щодня мої колеги звільняються і їдуть до Польщі, але я поки що не маю своєї сім’ї, мені вистачає. Я знаю, що технічна база Локомотивного депо мала б постійно осучаснюватись, цього поки що немає…
Сергій Савченко має хобі: полюбляє риболовлю, любить збирати гриби, відвідує спортивні заняття у залі. Він знає, чого прагне від життя і досягає крок за кроком своїх мрій.
Всі молоді люди потрапляють після школи в нове середовище і адаптується до умов навчання чи роботи, але Сергій завжди робить свою роботу чесно і згідно інструкцій, розуміє рівень відповідальності за безпеку пасажирів. Він не шкодує, що не став поліцейським, адже обрав інший шлях, де каже «щодня вносить свій вклад у роботу, яка подобається».
- Важливо не псувати майно, багато людей не розуміють цього, - коментує хлопець, - мало вивчити інструкцію, яка на залізниці написана кров’ю, слід бути уважним і компетентним, а не байдужим… не тільки тобі всі зобов’язані, а ти сам маєш бути відповідальним за власне життя…
Оксана Войчишина
Коментарі
- Коментарі не знайдено
Увійти щоб залишити коментар
Залишити коментар як гість