Із пензлем по життю: Аліна Дудник

16.04.2019

Чотири персональні виставки, безліч нагород з обласних та Всеукраїнських мистецьких конкурсів, і їй всього лише двадцять – кропивничанка Аліна Дудник! (Оскільки Аліна має проблеми зі слухом, інтерв’ю проходило з її мамою Світланою Дудник).

Її профіль малювання. Вона малює з самого дитинства.

- З самого дитинства – це з якого віку?

- Ну, так склалося, що з самого народження вона не чує. У чотири місяці ми дізнались, що вона не чує, тому ми купили їй слухові апарати і почали з нею займатися. Ми потрапили в цікаву польську школу, де практикувалась методика навчання по картинкам. Саме за допомогою картинок ми вчилися говорити. Для того, щоб їй щось пояснити я також використовувала малюнки, малювала піктограмки. Мама іде, хтось там співає ці картинки складалися в маленькі такі розповіді. А потім як пішла до школи, ми теж продовжували займатися по малюнкам. Наприклад, твір задали, вона значення всіх слів не знає, так як у неї словарний запас не дуже великий. Навіть вчили вірші таким чином, що я їй малювала цей вірш і вона його швиденько вивчала.

-З якого віку Аліна малює?

- З чотирьох років, коли я їй малювала картинки і вона мені почала малювати картиночки. А саме займатися малюванням вона почала з восьми років.

- Вона навчалася і звичайній школі?

- Так, вона навчалася у звичайній школі перші класи, разом з іншими дітками, тільки після уроків вчителька ще додатково із нею займалася. Але коли вже в середню школу вона перейшла, то Ви ж розумієте, як дітки реагують на дітей з інвалідністю. Інколи і ображають… Ну от її образили і вона перестала ходити разом на заняття з дітьми і перейшла на індивідуальне навчання з п’ятого класу. І так, як ми почали так малювати, вчителька порекомендувала віддати її до художньої школи. Але в художню школу ми так і не потрапили, не склалося, хоча я зараз думаю, що треба було все ж настояти на цьому.

- А чому не склалося з художньою школою? Поставили такі умови, чи були якісь інші причини?

- Я кілька разів приходила, а в них уже набір закінчився. Вони говорили приходьте з вересня, приходьте пізніше, може хтось з дітей відмовиться. Так і не склалося. У цей період Аліна ходила в ДЮЦ і займалася у двох гуртках у двох викладачів. Один напрямок був більше такий український, петриківочка, народні нахили, там і писанки вони вчилися малювати. А до іншого викладача вона ходила, то там більше розвивали уяву. Щось там намалює і дає дітям, хто що знайде, впізнає. Такі вправи дійсно дуже розвивали увагу і уяву. З часом чомусь вона залишила писанку.

- Сама не захотіла?

- Так. Сказала, що їй там нудно. Хоча в гуртку соняшник, викладачка доньку не дуже розуміла, і Аліна її не дуже розуміла, тому що викладач розмовляла російською мовою, а ми з Аліною вчилися на українській. Але все одно, Аліна з нею залишилася, вона заохочувала доньку до всіляких конкурсів. Аліна почала займати призові місця. Потім ми познайомилися з Ельмірою Вікторівною, вона також почала запрошувати на виставки дітей з інвалідністю, на різноманітні фестивалі.

- Зараз Аліна десь навчається?

- Так. Вона в Кропивницькому закінчила коледж за спеціальністю дизайн середовища. Під час навчання вона також брала участь у конкурсах. Після цього захотілося їй вступити до Києва

- Чому саме Київ?

- Влітку я її відправляла в Київ до табору для слабко чуючих, роззнайомилась з дітьми, які там були і тому захотіла вступити до Києва.

- А куди саме вона вступила ?

- Вона зараз навчається в Київському національному університеті технологій дизайну. Вступила після коледжу одразу на третій курс на спеціальність «графічний дизайн».

- Як складаються її стосунки з одногрупниками?

- У неї в цьому плані трішечки є проблеми, вона їх дещо соромиться, їй здається, що там всі на неї звертають увагу, З одногрупниками вона не спілкується.

- У яких конкурсах вона брала участь?

- Я назву найвагоміші: гран-прі у номінації «образотворче мистецтво міста Харків», Медаль в міжнародному конкурсі «Лідіца». Було чотири персональних виставки. Перша була в грудні 2014 року потім 2017, 2015

- Хто допомагає організовувати персональні виставки?

- Викладач Зантарія Ірина Михайлівна і організація творчості інвалідів.

В тому році в неї була персональна виставка в галереї і був розпродаж її картин, щоб назбирати кошти на заміну процесора до слухового імпланту. В тій виставці їй вже допомагала Організація справедливість, яка запросила на допомогу видатного художника Олександра Ройтбурда. Він надав десять картин, для того, щоб можна було зібрати Аліні кошти. Там була дуже велика сума, потрібно було 180 тисяч. Зібралося трошки менше, але потім нам ще допомогло наше місто і таким чином ми купили Аліні слуховий процесор.

Можливо Ви знаєте, що найбільше надихає її, звідки беруться ідеї для малюнків?
Найбільше їй подобається малювати звірів, природу. Найбільше, як вона сама каже, полюбляє малювати фантастику. Щось вигадувати. Найрідше малює людей. Малює в різних техніках, але найчастіше аквареллю
У Аліни є кумири у сфері живопису?
Напевне, що немає, вона малює те, що відчуває і не намагається когось наслідувати.

Пані Світлано, я Вам щиро дякую за розмову, було дуже приємно провести з Вами час. Аліні бажаю успіху у навчанні і творчості. Вірю, що в неї вийде здійснити всі свої мрії.

Розмовляла Юлія Опацька