Психологія харчової поведінки: психологічні причини порушень

5.02.2025

Спроби “заїсти стрес” солоденьким, які повторюються знову й знову, надмірні хвилювання щодо ваги, зацикленість на раціоні — знайомі багатьом і безпечні, на перший погляд ознаки, які є червоними прапорцями перед серйозними розладами.

Розлади харчової поведінки (РХП) — це група психічних розладів, пов’язаних із харчуванням і зацикленістю на їжі. Зазвичай це супроводжується вираженою стурбованістю людини щодо ваги та форми тіла.

Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ‑10), яка є офіційно прийнятою в нашій країні, РХП внесено до розділу F50-F59.

Поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними розладами та фізичними факторами:
F50 – РХП;
F50.0 – нервова анорексія;
F50.1 – атипова нервова анорексія;
F50.2 – нервова булімія;
F50.3 – атипова нервова булімія;
F50.4 – переїдання, пов’язане з іншими психогенними порушеннями;
F50.5 – блювання, асоційоване з іншими психогенними розладами;
F50.8 – інші РХП;
F50.9 – РХП неуточнені.

РХП мають найвищий рівень смертності серед всіх психічних захворювань. Наприклад, кожен п’ятий хворий на анорексію помирає через втрату контролю над процесом схуднення.

Серед основних причин смерті:
- виснаження організму
- серцева недостатність
- зневоднення
- приєднання вторинних інфекцій, які можуть призвести до пневмонії, набряку легенів, туберульозу тощо;
- суїциди.

Переважно РХП вперше проявляється у віці 11-13 років. Близько 10% встановлених діагнозів - у жінок віком 20-ти років. Ця хвороба більше жіноча, ніж чоловіча.

Які є червоні прапорці, що вказують на наявність або розвиток РХП?

→ зацикленість на вазі або формі свого тіла — самооцінка сфокусована саме на вазі, а інші аспекти життя є ніби на другому плані;

→ багато уваги людина зосереджує на раціоні;

→ людина має багато ритуалів, повʼязаних із їжею;

→ людина поділяє їжу на “здорову” та “нездорову”;

→ людина відмовляється від певних продуктів з раціону без лікарської рекомендації;

→ відчуття сорому, провини або забруднення після вживання “нездорової” або “неправильної” їжі;

→ відмова від соціальних активностей, які можуть спровокувати вживання “небажаних продуктів” — “я не піду на день народження, бо мені буде важко не їсти там солодке”;

→ часті самоперевірки ваги або форми тіла: зважування, заміри, спостерігання перед дзеркалом;

→ відчуття голоду супроводжується ейфорією;

→ власне відображення у дзеркалі викликає огиду;

→ постійне споживання контенту про контроль маси тіла, рекомендацій щодо харчування та блогерів з “ідеальною” фігурою;

→ наявність потягу або дій, направлених на очищення організму: блювання, вживання проносних та діуретиків, відпрацювання спожитої їжі спортом;

→ періодичне імпульсивне неконтрольоване вживання великої кількості їжі.

→відчуття страху набрати вагу;

→періодичне вживання ненормально великої кількості їжі за один прийом;

→відчуття втрати контролю під час переїдання;

→голодування, обмеження калорій або відмова від певних продуктів між переїданнями;

→надмірне вживання харчових добавок або рослинних продуктів для схуднення;
→ подразнені кісточки біля основ пальців;

Стоматологи часто першими помічають ознаки потягу до блювання у пацієнтів з нервовою булімією, через характерну ерозію зубів, переважно на внутрішній поверхні.

Чому виникає РХП?

Наразі немає єдиної простої відповіді на це питання. Як і у випадку з іншими психічними розладами, фахівці спираються на біопсихосоціальну модель. Метафорично це можна пояснити так — “генетика заряджає гвинтівку, а зовнішні фактори спускають курок”.

Передумовою формування РХП можуть бути харчові звички у родині та культурні традиції.

Не менш важливим є вид діяльності людини — розповсюдженість РХП у професійному спорті, шоубізнесі та моделінгу в рази перевищує цей показник. Звісно, аспект, що зараз активно досліджується та обговорюється в суспільстві — стандарти краси. Суспільний тиск призводить до того, що підлітки часто бояться набрати надмірну вагу більше, ніж не скласти іспити успішно.

Розлади харчової поведінки — це мультимодальні захворювання, де кожен окремий випадок потребує індивідуального розуміння причин та формування плану лікування.

На жаль, розлади харчової поведінки є одними з найскладніших випадків у психотерапії, але все залежить від вмотивованості та усвідомлення необхідності лікування самого пацієнта. Попри складність, когнітивно-поведінкова терапія є найбільш ефективним методом психотерапії при РХП. Головне — вчасно звернутися по допомогу та свідомо турбуватися про себе й своє тіло зокрема.

Наслідки для організму:

❗анемія;

❗низький кров'яний тиск і нерегулярний пульс;

❗сухість шкіри;

❗виразки;

❗зневоднення;

❗розриви стравоходу від надмірної блювоти;

❗шлунково-кишкові проблеми;

❗нерегулярні місячні;

❗ниркова недостатність;

❗проблеми з серцем, такі як: нерегулярне серцебиття або серцева недостатність;

❗важкий карієс та захворювання ясен;

❗тривога, депресія, розлади особистості або біполярний розлад;

❗зловживання алкоголем або наркотиками;

❗самоушкодження, суїцидальні думки або самогубство.

Як лікувати?

Лікування розладів харчової поведінки вимагає комплексного підходу, який включає медичну, психологічну та соціальну підтримку

Медичне лікування

Медикаменти: призначення антидепресантів або інших ліків для стабілізації психічного стану.

Медичний нагляд: регулярні огляди лікаря для контролю фізичного стану пацієнта.

Психотерапія

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає змінити негативні думки та поведінку, пов'язані з їжею.

Сімейна терапія: важлива для залучення родини у процес лікування, що сприяє створенню підтримуючого середовища.

Харчова терапія

Консультації дієтолога: допомагають пацієнту розробити здорові харчові звички та відновити нормальний режим харчування.

Групи підтримки

Групова терапія: дозволяє обмінюватися досвідом з іншими пацієнтами, отримувати підтримку та мотивацію.

Розлади харчової поведінки є серйозними захворюваннями, які вимагають комплексного підходу до діагностики та лікування. Важливо розуміти, що ці розлади мають багатофакторну природу, і успішне лікування можливе лише за умови співпраці медиків, психологів та сім'ї пацієнта. Рання діагностика та відповідне лікування можуть значно покращити якість життя хворого та допомогти їм повернутися до здорового способу життя. І особливу увагу треба звертати на підлітків, бо саме в цьому віці діти шукають нових авторитетів та піддаються впливу соціуму.

Анна Кухарська психологиня
психотерапевтка в транзакційному аналізі та інтегративній психотерапії з фокусом на стосунки.
Instagram mentalpsy.anna
tiktok.com/@mentalpsy.ua

Також читайте:

ПРАКТИЧНІ КРОКИ, КОЛИ ЛЮДИНА ЗАЗНАЛА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ. ЧАСТИНА 2

ПСИХОЛОГІЯ ТРАВМИ: ВПЛИВ ТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ НА ПСИХІКУ ТА МЕТОДИ ДОПОМОГИ

ПСИХОЛОГІЯ СТРЕСУ ТА ПОДОЛАННЯ ЙОГО НАСЛІДКІВ: ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ