Дієві поради для відновлення психіки під час відпустки

8.08.2024

Три причини, які заважають відновити сили

Природне співчуття

Ми відчуваємо чужий біль (тих, хто сильніше за нас постраждав), побоюємося за близьких — і нам погано. Це природний процес, якщо є відгуком на конкретні події, а не триває місяцями. Допомагає установка, що співчуття, переживання єдності — це здатність поділитися ресурсом з тими, кому гірше за нас, а не лише страждати разом.

Орієнтація на чужі переживання

Хтось із колег ділиться тим, як страждає, спати спокійно не може через війну. І може виникнути думка: “Що ж я менше за колегу люблю країну чи вмію співчувати? “Чи не занадто я спокійний?” «Змагання» тут недоречне. Або в людини здають нерви, або події близько зачепили, але вона не афішує цього. Наприклад, ніхто не знає, що в окупації подруга з дитиною або днями загинув однокласник. Не існує «унормованих» або більш патріотичних почуттів, адже вони обумовлені психотипом людини, її життєвим досвідом.

«Всемогутній контроль»

На думку психоаналітиків, те, що ми називаємо “провиною” - радше тривога. Провина — це страждання через завдану вами шкоду. Але хіба відпустка комусь заважає? Це ірраціональне, непродуктивне почуття провини - «всемогутній контроль». Це один із видів психологічного захисту, примітивний, тобто притаманний дитині. Йдеться про ситуації, коли під впливом стресу, ми несвідомо вдаємося до давніх, ще дитячих реакцій. Попри “ уявний контроль”, людина не відчуває, що в неї все під контролем, а страждає від нібито провини.

Причини такого явища

Дитина зазвичай вважає, що саме через неї розлучаються батьки, а якщо хтось у родині важко захворів чи помер - це стається через те, що вона погано поводилася. Діти вигадують способи вплинути на реальність. Скажімо: «Як не буду наступати на тріщини в асфальті, бабуся не помре, а одужає». Навіщо це? Бо відчувати провину легше, ніж безпорадність і тривогу. Думка: «Я пропустив якісь тріщини, саме тому бабуся й далі хворіє», дає ілюзію позитиву. Адже наступного разу я зроблю все ідеально, і тоді своїми зусиллями отримаю бажане. Важко? Що більша жертва, думає малюк, то вища ймовірність досягти свого.

На жаль, не все залежить від нас і в дорослому житті, тим паче під час війни. Тому може виникати відчуття безпорадності. Ідея працювати без відпочинку і цим наблизити перемогу нагадує такий дитячий ритуал.

Тактика «малих кроків»

Перевіряємо почуття на реалістичність: якщо пожертвувати відпочинком чи допоможе це комусь? Де завершується моя відповідальність? Як раціонально побороти почуття безпорадності? Наприклад, знайти варіант волонтерства до душі, якщо на це є час.

Також допомагає тактика «малих кроків». На кого конкретно я можу позитивно вплинути, кого підтримати? Родину, друзів, учнів, їхніх батьків, колег.

Думку «Не час нині відпочивати» перекреслюємо іншою: «Я відновлюю сили та запас позитиву заради…» І уявляємо тих, про кого здатні подбати.

А чи маємо ми право вільно ділитися враженнями та фото відпочинку? Чому це когось дратує?

5 порад, як відновити сили, навіть якщо нікуди не вдається поїхати

1️⃣

День без «треба»

Дайте собі хоча б кілька днів, на які нічого не заплановано. Прислухайтеся до себе і робіть те, що спаде на думку. Гуляйте, порайтеся у городі, робіть макраме, просто так дивіться у вікно або перегляньте старе кіно. У більшості людей рік видався такий, що й голову підвести ніколи. Усе, що дає вам ресурс, допоможе перезавантажитися.

2️⃣

Корисно і практично

Дбати про дім — нині не зайві клопоти, а профілактика стресу. Генеральне прибирання, невеличкий ремонт, заготівля консервації, яка нині знову актуальна, роботи на присадибній ділянці - усе це дає відчуття контролю над особистим простором, упевненості, рятує від думок на кшталт: «Раптом завтра все це буде знищено снарядом?»

3️⃣

Зробіть обстеження
Нині не час хворіти. Краще профілактика, ніж несподівані хвороби в мить, коли треба буде мобілізувати всі сили. Стандартні аналізи крові, УЗД черевної порожнини та щитоподібної залози, рентген органів грудної клітини — це обов’язковий щорічний чеклист здоров’я.

4️⃣

Час для родини

Приділіть час окремо кожному членові сім’ї, навіть якщо ніколи так раніше не робили. Якщо, скажімо, бабуся — далеко і поїхати зараз неможливо, поспілкуйтеся телефоном стільки, скільки їй заманеться, навіть якщо це будуть розповіді про сусідок чи сни. Зателефонуйте або поспілкуйтесь у соцмережах із далекою ріднею, з друзями та знайомими, яких згадуєте, але вже місяцями руки не доходили надіслати вісточку. Подивіться старі фото, відео. Усе це заспокоює, говорить нашій підсвідомості: “разом нас багато, нас не подолати”.

5️⃣

Години інформаційної тиші

Відірватися від інформаційного потоку, вимкнути гаджети, не читати новини хоча б один вечір — добрий спосіб розвантажитися, але не обов’язково намагатися штучно думати лише про позитивне. Якщо вам хочеться обдумати все, що відбувається, “намацати” якісь орієнтири в непевному через війну майбутньому, дозвольте собі це. Інколи «неперетравлена» інформація, навіть неоплакані події стають основним стресом. Краще-таки розкласти все по поличках, ніж змушувати себе забутися.

А після відпустки з новими силами можна працювати та просуватися до перемоги.

Анна Бордюг психологиня
психотерапевтка в транзакційному аналізі та інтегративній психотерапії з фокусом на стосунки.
Instagram mentalpsy.anna
tiktok.com/@mentalpsy.ua

Також читайте: